Умираючи князь Ярослав
Заповіт своїм дітям покинув,
Щоб Україна-Русь, край наш любий-святий,
У руках у синів не загинув.
В заповіті тому написав Ярослав
Коротеньке та мудреє слово:
– «Ви любітеся, дітки мої,
Та шануйте одно ви одного;
Та щоб згода між вами була,
Вас бо ненька одна породила,
І тоді вас ніщо не злама,
Й не здола вас ворожая сила.
Коли ж буде незгода у вас,
То загинете й край дорогий, –
Буде лихо тяжке він терпіти.»
Поховали сини свого князя-отця
Та й Вкраїною правити стали;
Але батьків святий заповіт
Залишили вони, занедбали.
А Україна-Русь, наша мати свята,
Повилася у тугу та горе;
Передчуваючи близьку кончину, Ярослав Володимирович дав заповіт своїм 5 синам, що на той час були живими. «Повість временних літ» оповідає, що батько закликав синів жити у мирі й злагоді. Далі він мовив: «Ось я доручаю замінити мене на столі (престолі. — Авт.) в Києві старшому синові моєму і братові вашому Ізяславу; слухайтесь його, як слухалися мене, хай він замінить вам мене; а Святославу даю Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Ігорю — Володимир (Волинський), а Вячеславу — Смоленськ». Деякі пізніші літописи (Новгородський перший, Тверський, Авраамки) конкретизують розподіл земель між Ярославичами: Ізяславу дісталися Новгород, Турівська й Деревська (Древлянська) волості, Святославу — «сторона східна, до Мурома», Всеволоду — Ростов, Суздаль, Білоозеро, Поволжя.
І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу...
Сам же Ярослав був слабий... Отож приспів Ярославу кінець життя, і оддав він душу свою богові місяця лютого у двадцятий [день], в суботу першої неділі посту...”.
Заповіт Ярослава 1054 р. (літописи називають його «рядом») відкрив нову сторінку в розвитку політичної структури Русі. Він узаконив передання престолів за принципами родового старійшинства, тобто від старшого брата до наступного за віком (джерела називають його «лествичным восхождением»), встановив стосунки між князями на засадах васалітету-сюзеренітету. Відтак ці засади поширюються на весь феодальний стан Русі — боярство й дружинників. Однак «ряд» 1054 р. не був одразу реалізований на практиці. Нерішучий і млявий Ізяслав не спромігся утримати владу в своїх руках і поділив її з двома наступними за часом народження братами — Святославом і Всеволодом. Так утворився тріумвірат Ярославичів, що купно правив Руссю з 1054 по 1073 р.
Он написал 114 стихов и защитил титул лучшего писателя
Эти относятся к письменным. Ещё есть устные и вещественные.
1)Географическое положение Константинополя на перекрестке евразийских торговых магистралей, благодаря которому в город стекались товары из самых различных и отдаленных стран Европы и Азии, позволяло ему оставаться чрезвычайно оживленным центром торговли вплоть до самого своего падения
2)Император обладал абсолютной властью, которая опиралась на мощную систему чиновников и армию
3)Юстиниану в наследство от прежних императоров досталась огромная боеспособная армия, которая вела постоянные войны, а армия - основа императорской власти.ругим средством укрепления единства государства стала церковь, которую Юстиниан стал использовать в личных целях
4)Попытка не удалась. Византийские войска захватили многие территории Западной Римской империи, другие не успели. И речь не о Британии или Галлии, которые римляне не очень ценили, а об Испании (удалось вернуть лишь одно её побережье), которая была богатой римской территорией. А главное, не удалось организовать хорошую охрану этих земель. Создать систему против новых вторжений. (" Византия при Юстиниане. Борьба империи с внешними врагами").
5)славяне (на Балканский полуостров),болгары (на Балканский полуостров),лангобарды (на Апеннинский полуостров),иранцы (на восточную часть империи),арабы (захватили большую часть византийских земель).