1. З-за хмарки вийшло ласкаве та тепле сонечко.
2. З-поміж усіх учнів класу Іванов встигав з математики найкраще.
3. З-за тину виглядала маленька дівчинка, вбрана у вишиванку.
4. Несподівано з-понад неба визирнув літак.
5. Вже кілька днів минуло, як чоловік приїхав з-над Дніпра.
6. З-під землі виглядали перші зелені паростки.
7. "Хто з-посеред вас не виконав домашню роботу?" - суворо спитала вчителька.
Вечір - (-*=*-) - (в е ч" і р) 5 б 5 зв 2 склади
Сонце світить красиво ,як зорі світять
Світять зорі як сонце і місяць
Зрозуміти це прислів'я не складно - в рідних стінах завжди простіше і легше чогось добитися. Навіть в спорті є таке поняття, правда означає воно підтримку уболівальників. Однак мені здається це поняття ідентичні, оскільки стіни в цій прислів'ї слід розуміти скоріше метафорично. Рідні місця, Батьківщина, де людина народилася і виросла, завжди благотворно впливають на емоційний стан. Все здається знайомим, а вже всякі тонкощі і закутки рідного дому людина звичайно знає краще гостя, тим більше названого. І ще момент, житло людини просочується його енергетикою, енергетикою його предків, і ця енергетика позитивно впливає на людину, підживлює його у важких ситуаціях.
сновний о́дяг запорі́зьких козакі́в — сорочки, шаровари, шапки та жупани.
Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком.
У мирний час запорожці одягались доволі багато. Сорочка з шовковими застіжками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали кафтан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Кафтан підперезували шовковим пасом — широким шовковим поясом, перетканим на кожну четвертину золотими або срібними нитками. Поверх кафтана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались ззаду під кобеняк, який вживали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гострокінечну хутряну шапку або кобур — суконну червону шапку з бобровою опушкою. На каптан, через праве плече вішався на перев'язі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж замість кинджала. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх кафтана — сталеву сітку(сітку-кольчугу). Бороди та голову голили, залишаючи пасмо волосся в вигляді коси, яке закручували за ліве вухо три-чотири рази. Важкою образою було взяти запорожця за чуприну — вона була для нього священою.