шелк) - есть блеск, гладкая, не больно мягкий, нет сминаемости, осыпается , нить не порвется вроде
лен) нет блеска , жесткий , нет осыпания мнется , нить не порвется
хлопок ) нет блеска, не гладкий , нет сминаемости , ниткапорвется , нет осыпания
шерсть ) нет блеска, не гладкий, мягкий, нет сминаемости, не осыпается, не порвется нитка
Wald<span> ist eine Fläche der Erdoberfläche, die mit Bäumen</span><span> bedeckt ist und die eine gewisse, vom Deutungszusammenhang abhängige Mindes-D</span>eckung<span> und Mindest-Größe überschreitet. Die Definition von Wald ist notwendigerweise vage</span><span> und hängt vom Bedeutungszusammenhang (geographisch, biologisch, juristisch, ökonomisch, kulturell ...) ab</span><span>, präzisere Definitionen decken jeweils nur einen Teil des Bedeutungszusammenhangs ab. Eine in der deutschen F</span>orstwissenschaft<span> verbreitete Definition definiert Wald als eine Pflanzenformation</span><span>, die „im Wesentlichen aus Bäumen </span><span>aufgebaut ist und eine so große Fläche bedeckt, dass sich darauf ein charakteristisches Waldklima entwickeln kann“.
</span>
Умови пристосування організмів до свого середовища існування – це наявність води, світла, повітря, продуктів харчування. Усе живе на планеті завжди пристосовується до різних умов існування. У нашій місцевості умови змінюються зі зміною пір року. Активний розвиток рослин починається навесні й триває протягом усього літа. Саме в цей час рослини отримують достатню кількість тепла, світла й води. Восени їх розвиток поступово припиняється. У дерев опадає листя. Однорічні рослини гинуть. У ґрунті залишається тільки їхнє насіння, яке проросте наступної весни. У багаторічних трав відмирає наземна частина рослин і зберігаються тільки підземні органи – кореневища або цибулини. Восени зменшується, а взимку і зовсім припиняється надходження води та поживних речовин із ґрунту.
Дерева покриті листям лише влітку. Їх стовбури й гілки захищені від випаровування води взимку досить товстою корою, а бруньки в більшої частини дерев – щільною смолистою лускою. Вічнозеленими залишаються тільки хвойні дерева.
У рослин сформувалися різні пристосування до умов існування. Наприклад, рослини, які живуть у посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах (кактуси, алое). В одних рослин листя перетворилося на колючки, листя інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати воду. Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої глибини завдяки дуже довгому корінню.
Території поблизу екватора – це найтепліші райони нашої планети, де завжди тепло і часто випадають дощі. Тому рослини тут ростуть швидко й густо.
У багатьох тварин восени накопичується шар жиру, а хутро стає густішим, наприклад, у лисиці, вовка, зайця, лося. Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі процеси життєдіяльності в них уповільнюється. Наприклад, ведмідь, їжаки, ящірки, змії, байбак.
Тварини, які живуть у ґрунті, пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.
Найхолоднішими місцями планети є Північний і Південний полюси. Небагато тварин змогли пристосуватися до постійного холоду й оселитися там. Так, Південний полюс – це батьківщина пінгвінів, яких захищає від низьких температур щільне пір’я з пухом і жир. Білі ведмеді, кити й тюлені – теж мешканці полюсів.
Риби – мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так, для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи руху, як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми.
Певні птахи здійснюють перельоти на великі відстані в інші, тепліші, краї.
У славян существовало несколько легенд о том, откуда произошел мир и его обитатели. У многих народов (древних греков, иранцев, китайцев) существовали мифы о том, что мир возник из яйца. Подобные легенды и сказки можно найти и у славян. В сказке о трех царствах герой отправляется на поиски трех царевен в подземный мир. Сначала он попадает в медное царство, затем — в серебряное и золотое. Каждая царевна дает герою по яйцу, в которое он по очереди сворачивает, заключает каждое царство. Выбравшись на белый свет, он бросает яйца на землю и разворачивает все три царства.
<span>Одна из старинных легенд гласит: «Вначале, когда в мире не было ничего, кроме безбрежного моря, утка, летая над ним, уронила яйцо в водную пучину. Яйцо раскололось, и из его нижней части вышла мать-сыра земля, а из верхней встал высокий свод небесный». </span>
<span>Другое сказание связывает появление мира с поединком героя со змеем, который сторожил золотое яйцо. Убил герой змея, расколол яйцо — вышло из него три царства: небесное, земное и подземное. </span>