<span>Слова бувають:
</span><span>а) змінні (весна, весною, весну, веснами);
</span><span>б) незмінні (навесні).</span>
Якби я зустрів інопланетянина, я б уважно розгядав його, а потім попросив знімок напам"ять, адже мені потрібно буде довести іншим, що я бачив інопланетянина . я обов"язково спитав у нього, як воно живеться в інших галактиках, які істоти живут на іх планетах, чи э серед них добрі та злі и все таке інше. чи э там школи, магазини, інтернет :)<span>Також я б розповів про нашу Землю і людей, подарував йому що-небдуь, а він мені. Я думаю наша зустріч була би дружньою та захопливою для нас обох.</span>
Падала в буйні трави,
І нікого не зустрічала навколо,
Тільки на солодких Отава
Кінь паслася. Мені хотілося на ній
У вільні степи помчати,
Геть полинути від образ і друзів,
І назавжди там залишитися.
Я приносила коню рафінад,
Гладила темну гриву,
Він мені дарував гордий полум'яний погляд,
І був, як диявол, красивим.
Якось під вечір, під пісні цикад,
З конем я говорила,
Про світ земний і про дідусів сад,
Що всією душею любила.
Мені так хотілося його за вуздечку
Взяти, відвести до старої груші,
Дитячого серця довірити мрію -
Кінь так умів серце слухати!
Чув він душу, її розумів,
І своєю мордою холодної
Руки мені ніжно в тиші цілував,
Сам бути мріючи вільним.
Кінь був прив'язаний мотузкою до стовпа,
І мені здавалося, він плаче,
І я вирішила - йому допоможу,
Просто - не вийшло інакше.
Довго в той вечір кухонним ножем
Я розрізала мотузку,
Було трохи страшно, і в дитячій душі
Трепетно було, ніяково.
Я відпустила на волю коня!
Він мені заіржав, посміхнувся,
Мордою своєї вдячно в мене
Прямо з розгону уткнувся.
Ну а потім поскакав, як шалений,
Трави збиваючи підковою ...
Тільки потім він знову був зі мною,
Реготом зустрічаючи день новий.
Я ж не знала, що кінь поскакав
До будинку, де жив він, рідного,
Просто господареві вірним він був,
Видно, не міг по-іншому.
Тільки в той вечір, коли в темряві
Мчав він з диким захопленням,
Раптом осяяння підійшла аж до мене -
Я адже дружила з Пегасом!