Я полюбляю гуляти лісом. Там так затишно, прекрасно. А скільки несподіванок зустрічає тебе на кожному кроці!
Одного разу я помітила між гілками дерева руденьку красуню-білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, боялася людини.
Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світлішими. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а на кінчику його хутро було білим, наче хто вмочив у сметану. Гострі вушка із китичками кумедно здригалися від кожного різкого руху білочки. А маленькі оченята, наче дві горошинки, з довірою дивилися на мене.
Руденька (так я назвала білочку) швидко звикла до моєї присутності. Обережно спустилася на землю і похапцем взяла з моїх рук горішки. Обхопивши їх лапками, хутенько почала із задоволенням їсти.
<span>Коли є час, я поспішаю до лісу, до своєї доброї знайомої білочки.</span>
Смисл цього вислова в тому,що якщо в людини рожеві окуляри це колись їй стане боком.Але є ще одне пояснення цього вислову.Що кожна людина має свій погляд на життя і не має сенсу вказувати їм на те що ви бачите,а не вони.
Я не знайшла в магазині кольорових олівців.
Сьогодні на прогулянці ми бачили школярів.
В моєму словнику замало літер.
У садочок ходить багато малят.
Учитель перевіряє велику кількість зошитів.
На жаль, у мене немає рідних братів.
<span>Мирослава впала на ноги, не пускаючи своєї зброї. Звалившись несподівано в пропасть, вона, проте, не почула ані на хвилю страху. Неприятельки стояли, не зводячи ока одна з одної. Раптом ведмедиця вхопила в передні лапи великий камінь і, зводячись на задні ноги, хотіла шпурнути ним на Мирославу. (За І. Франком). Під'їхавши до воріт, хлопець сплигнув з коня. (А. Головко). Спускали відро, журавель хрипко скрикував, і відро з зітханням топилось, холодно побулькуючи, випускаючи горішній дух. І коли відро похилитувалось на цямрині, то воно вже пахло не сухим залізом, а мокрим, і ми, відгинаючи дужку, пили студену воду, од якої зуби ломило. (Є. Гуцало). </span>
- Привіт, Настю!
- Привіт!
- Як пройшли твої канікули?
- Просто чудово! З батьками їздили до моря, у село до бабусі.
- Я рада за тебе!
- А як ти відпочила?
- Також чудово! Сім*єю їздили до Польщі, відвідали Краків й розмовляли з поляками.
- Круто! Ти добре розмовляєш польською мовою?
- Так.
- Можеш мені допомогти з домашнім завданням? Бо я трохи не розумію.
- Авжеж, допоможу. Приходь до мене, після уроків додому, зробимо завдання разом.
- Дякую. Обов*язково прийду.
- Моя мама напекла свіжих пиріжків, поїмо й будемо робити домашнє завдання.