В укр. мові немає слова "флаг", є "прапор"
НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
Була на світі дівчинка, яка дуже любила читати. Її батьки навіть зробили їй маленьку бібліотеку, у якій було десь з 50 книжок. Кожного року їй купували нові книги, а старі, які вона вже прочитала, продовжували стояти без діла. Кожного разу, коли дівчина засинала, її книги ніби становилися живими - вони могли розмовляти, пересуватися з одного місця на інше. Усі нові, непрочитані книги не хотіли знайомитися зі своїми попередниками - вони вважали себе цікавішими за них, тому завжди ображали їх. Уся бібліотека ніби розділилася на два табори - старий та новий. Завжди йшли суперечки між ними, кожен із них хотів показати, що вони - не слабші за супротивника. Кожного ранку дівчина вгамовувала свої книги, і говорила, що кожна із них - по-своєму унікальна та цікава, і що не можна сказати, що одна - краща за іншу. Вона однаково любила свої книги, це - її скарб, який вона нікому віддавати не збирається.
ПІВДНЯ ВОНА НУДЬГУВАЛА ЛЕЖАЧИ.
БІЛЯ ХАТИ ВИДНІЛОСЬ ЩОСЬ БІЛЕ.
ОЛЕНА НЕ ХОВАЛА СВОЇХ ВУЗЬКУВАТИХ ОЧЕЙ І ЦИМ ПРОБУДЖУВАЛА НАЛІЮ.
ВЕСЬ ДЕНЬ ЛИВ ДОЩ, ЗМИВАЮЧИ ГУСТИЙ ПИЛ З ДОРІГ.
Григорій все своє життя допомагав бідним — для нього це свята справа.
Зима... Це найпрекрасніша пора року. Проте рано чи пізно вона закінчується і їй на зміну приходить весна.
Останні зимові дні це найнеймовірніші казкові дні. Ніби і сонце світить, але купки снігу ще досі не розтали, вони біліють на фоні темного грунту. Зима ще наносить більш менш холодні морози, проте вони дедалі слабшають. В такі дні навіть запах в повітрі стає якнайсвіжішим. Пахне весною, весняними калюжами, але водночас ти вдихаєш п'янкий аромат останнього подиху зими...