Верховина...........................
Блимаючи зеленим вогником, мчало таксі. Какаду сів мені на плече, торкнувся до щоки дзьобом. Коли горіла свічка, панно набувало особливої загадковості. Кабальєро засмучено поглядав у бік дами. Леді чемно усміхнувся і продовжив розмову. Кюре закінчив читати молитву і мовчки дивився на ікону.
Друг не товариш, в біді не покине.
Лице наче налилося кров'ю.
Рідний край завжди милий.
Абетка нас не букв навчила, а розуму.
Він такий ледачий, що й палець об палець не вдарить
Панас Мирний (Рудченко).
Олесь Гончар писав про нього: "творчих вершин своїх Панас досяг у жанрі СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО РОМАНУ; для нас він передусім творець масштабних, сильних своєю правдивістю монументальних полотен. Симфоніст, майстер епічного багатоголосся, він уперше заговорив про ритміку прози, ії музичність, інтонаційну відповідність авторської мови, змістові..."
1849р - народився в Полтавській губерніі у Миргороді.
1858-1862 - навчався в Повітовому училищі, в місті Гадячі.
1872 - перші його публікації: нарис "Подоріжжя від Полтави до Гадячого", оповідання "Лихий попутав".
Написав близько 300 віршів. Звертався до драматургіі - "Лимерівна" (присвятив Зінковецькій), роман "Хіба ревуть воли як ясла повні", "Повія".
Займався перекладанням.
Грядка- грядковий, грядки, грядкою