Не можна доторкатися до скла та експонатів
Хлопчик сирота пригнав за село ягнят і сів на пагорбі шоб малювати малюнок.краса рідного краю тараса маляра надихнуло намалювати село. на папері з'явилося чудовий краєвид села.На поле прийшла красуння оксанка.Вона привіталася з маляром , але той, захопився малюванням.дівчина стала до роботи і заспівала "ой горе,горе тій чайці-небозі...".
тарас почув ті слова пісні,згадав своє берадісне дитинство.Глянув навкруги, кинув малювання, бо все довколо для нього сталочорним і похмурним,прийшла і заспокоїла і для тараса все стало ніби його сонце засіяло, мій будинок зявився
оксанка побачила, що хлопчик-сирота плаче.
Утворити іменники із суфіксами -ечок, -єчок, -ичок,-ечк, -єчк, -ичк: Вершок, мішок, край, діжка, копійка, річка, вогник, вулиця,
Отец Игорь
Вершечок, мішечок, краєчок, діжечок, копієчка, річечка, вогничок, вуличка, кошечок, паличка, Марієчка, віконечко, словечко, яєчко, ножечка, стежечка, чаєчка, батечко, дочечка, маєчка
Піднести гарбуза - відмовити
підкинути дров у вогнище - підсилити
залити смальцю за шкуру - дошкуляти, допекти
всипати березової каші - покарати
перегнути палку - переборщити
нагріти руки - нажитися
бити байдики - ледарювати
точити ляси - базікати, розмовляти
У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.
Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа.
Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.
<span>Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.</span>