Щоразу, коли за вікном іде дощ, я сиджу в своїй кімнаті і мене починає огортати якийсь сум. Але це не позбавляє мене можливості вслухатися в грайливі краплі дощу. Як пише славетна українська поетеса Ліна Костенко: "Послухаю цей дощ, бляшаний звук води, веселих крапель кроки..." Дощ притягує мене, мов магнітом. Моя душа виповнюється тужливим, але водночас спокійним настроєм дощу. Так як кожна людина є частиною природи, так і природа передає їй свою мелодію. Мелодія звуків, сяючої води від променів сонця мене просто вражає. Я малюю у своїй свідомості дощ, від якого моє серце тихо плаче. Коли скрипаль грає чарівну музику, всі люди його із захопленням слухають. Мелодія скрипки чимось схожа до мелодії дощу. Потрібно лише вміти почути цю музику і сповна перейнятися дивовижною мелодією. Але дощ може навівати не тільки сумний настрій. Наприклад, у дитинстві я бігав босоніж під час дощу. Відчуття були неперевершені. Я відчував і щастя, і драйв, і захоплення, все на світі.Тому дощ для мене є своєрідною, фантастичною, дивовижною мелодією, яка переповнює мою душу і сумними, і позитивними настроями.
Пред голосними "я" ,"Ю","Є", "Ї" ,перед приголосними "б"п"м"в"ф". Наприклад сім'я .м'ята.
Мой любимый цветок - роза. Она похожа на меня , красивая снаружи и колючая внутри. Мне кажется все девочки любят розы. Кто же от них откажется. Этот цветок означает вечная красота.мне этот цветок очень понравился.
<span>Догорає літній день. Сонце повільно хилиться до обрію. Воно вже не таке палюче й сліпуче, як удень, а м'яко пригріває теплими вечірніми променями.Диск сонця набуває яскраво-помаранчевого кольору і стає тим більший, чим ближче спускається до землі.Коли сонце торкається нижнім краєм горизонту, спадають вечірні сутінки. Якщо на небі багато хмарин, вони розцвічуються усіма фарбами заходу - від яскраво-жовтої до приглушено фіолетовою.Велике помаранчеве сонце прощально палає, повільно зникаючи з виду.Земля занурюється в сутінки.</span>
<span>Серед тропіків західного Басейну Амазонки, в Південній Америці, мешкає найменша мавпочка світу — карликова ігрунка. Ця непосидюча крихітка<span> важить стільки ж, як середнє яблуко</span> — близько 100 г.</span><span>Висота мавпочки не перевищує 15 см, тоді коли<span> хвіст досягає цілих 20 см</span>! </span>Завдяки гострим кігтям та довжелезному хвосту карликова ігрунка прекрасно чіпляється за гілля та, підстрибуючи, балансує поміж дерев.Легка немов пушинка, моторна мавпочка заУнікальна властивість повертати голову на 180 градусів оберігає карликову мавпу від небезпечних хижаків. Помітивши ворога, спритна тваринка вмить викарабкується на крону дерева, і найцікавіше, що робить вона це задом наперед. На верхівку дерева недругам ігрунки — зась, хижаки нізащо не наважаться ступити на занадто тонкі та ламкі віти. <span>Ігрунки мешкають групами по 4-15 особин. Вранці родина позначає ділянку, видаючи гучні крики. Виявляється, </span>в репертуарі цих мавп є безліч настільки високих звуків, які людина просто не чує, уявляєш? <span>В раціоні карликової ігрунки переважають </span>комахи, ягоди, нектар та фрукти<span>. Проте улюбленими ласощами тваринки є </span>сік дерев, який ігрунка добуває, прогризаючи кору. Останнім часом ігрунок все частіше заводять в якості екзотичних домашніх тваринок<span>. Однак ці тендітні красуні потребують особливого догляду, до того ж в чужому середовищі часто впадають в депресію або, не злюбивши господаря, стають агресивними. Траплялися випадки, коли ігрунка кусала свого хазяїна або кидалася в нього дрібними предметами.
</span>Там расставишь абзацы правильно))