"Нумо, сину ,вдвох :<span>"Тьох!"</span>
Ромашкова галявина була чудова.На нiй росли рiзнi квiти....
Стіл застелений полотняною скатертиною
Застелений позначити крапкоми
Мій звичайний день починається так: я встав з ліжка, почистив зубки, потім оягнувся, поснідав! Пішов в школу, там я вчуся, заробляю оцінки,спілкуюся з друзями! Прийшов я додому поїв, і гайда вчити уроки! Уроки я вчу 1 годину , або 2години! Потім я дивлюся телевізор, або гряю в комп"ютерні ігри! А вжепотім в годин 10 в 9. лягаю спати! Ось такий мій звичайний день!
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.
У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як чудово коли ти бачиш таку красу.