2.Задачи: расширение территориальных владений Франции.Превращение Франции в империю.
Метод:путем развязывания войны с другими странами, как Англия и Россия.
3.Буржуазии
4.Наполеон обладал феноменальной памятью и работоспособностью, острым умом, военным и государственным гением, даром дипломата, ариста, обаянием, позволявшим легко располагать людей к себею.
Объяснение:
Яросла́в Влади́мирович (в поздней историографической традиции Яросла́в Му́дрый; ок. 978[1] — 20 февраля[2][3] 1054, Вышгород) — князь ростовский (987—1010), князь новгородский (1010—1034), великий князь киевский (1016—1018, 1019—1054).Яросла́в Володи́мирович[3] (983 / 987 — 17/20 лютого 1054) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015–1018, 1019–1054). Князь ростовський (988–1010) і новгородський (1010–1034). Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди[4]. 988 року, за наказом батька, став намісником у Ростові. Був одружений з Інгігердою, шведською принцесою[5]. Після смерті старшого брата Вишеслава переведений до Новгорода[4]. 1014 року намагався унезалежнитися від Києва, відмовився виплачувати батькові данину (Володимир готував похід на Новгород, але 15 липня 1015 року помер). Взяв участь у міжусобній боротьбі за владу з братами, в якій загинули Борис, Гліб і Святослав. 1019 року переміг київського князя Святополка на Альті. 1026 року уклав угоду із братом Мстиславом, поділивши Руську землю по Дніпру; отримав Київ з Правобережжям, а Мстислав — Чернігів з Лівобережжям. Після смерті Мстислава (1036) став одноосібним володарем Русі. Доклав багато зусиль до зміцнення держави. 1036 року розбив і назавжди відкинув від Києва печенігів[4]. На початку 1030-х років відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость[4]. Здійснив успішні походи проти ятвягів і литовців[4]. Розширив межі середньовічного Києва, спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті ворота та Софійський собор (1054)[4]. Започаткував укладання першого літописного зводу 1037—1039 років та першого писаного зводу законів — «Руської правди». Мав велику родину, уклав шлюбні відносини з багатьма європейськими правителями. За численні реформи та досягнення, що мали позитивний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Яросла́в Му́дрий. Помер у Вишгороді[1], похований у Софійському соборі. У православній церкві прославлений як благовірний (тобто православний святий з монархів)[6]. Хрещене ім'я — Георгій (Юрій); також — Ярослав-Юрій Володимирович. У західній традиції — Яросла́в І.
<span>В 1813 году Александр I организовал "Комиссию для строения Москвы". Она должна была разработать план восстановления города после пожара 1812 года. К 1817 году комиссия подготовила Генеральный план города. Началось восстановление Москвы. На Красной площади снесли старые торговые лавки. Вместо них были построены Верхние торговые ряды. В центре площади появился памятник Минину и Пожарскому. У стен Кремля разбили Александровский сад. В центре Москвы стали строить только каменные дома, улицы проектировали длинными и широкими. Появилась Театральная площадь со зданием Большого театра, Триумфальная арка, Первая Градская больница.</span>
Первые подступы к отмене крепостного права в начале XIX в. Реформы Л. А. Перовского и П. Д. Киселева.
<span>Какой была реакция монархов Европы на события в Латинской Америке? Почему интервенция армий Священного союза на этот континент оказалась невозможной?</span>