1)Сьогодні дуже жарко, тому що неймовірно пече сонце.
В старій печі бабуся пече смачний хліб.
2) Вдалині тьмяніли ледь помітьні краєвиди.
Тьмяніють зорі на вранішньому небі.
3) На вулиці холодно, мрячить дощ.
Погана погода - мрячить мжичка, навіть гуляти надворі не хочеться.
Горобець-гарненька,маленька пташка. Він має білі щічки. Сіру голівку,сірі грудки. Крильяця у нього коричневі з чорним. Він має товстенький дзьобик яким їсть соняшникове насіння,крихти хліба. Як варто з'явитися весняному сонечку,як веселі горобці займають дахи,дерева в парках,на бульварах і починають цвірінькати.Горобці завжди тримаються разом.І тому їм легко шукати їсти але ділити її не завжди вдається.
Я дуже люблю горобчиків і стараюсь допомагати їм!
Жила-була Зима. У хорошій хатинці, з крижаним підлогою, морозною візерунковою стелею, і розмальованими вікнами. Хата ця стояла в дрімучому лісі. Якось так виходило, що влітку ні хати, ні Зими ніхто не бачив. А в морозний час — все ніби було на місці. І будинок, і господиня його. І ось одного разу, коли господиня Зима робила з білих сніжків повітряний торт, вона побачила на порозі свого будинку дівчинку. В ліс дівчинка прийшла разом зі своїм дідусем; вони вибирали найкрасивішу ялинку на Новий Рік. Але дідусь десь загубився і дівчинка злякалася. А за вікном потихеньку сутеніло. Дівчинка було зажурилася, але господиня Зима затіяла з нею гру. Потрібно було назвати якнайбільше зимових слів. Хто слів знає більше, той і виграв. «Метелиця, паморозь, іній, сніг, хуртовина, завірюха, сніжинки …», — багато слів назвали гравці. Незабаром дівчинка сама не помітила, як заснула. А на ранок господиня Зима привела в дім дідуся. Виявляється, він зустрів в лісі дванадцять братів місяців, та й забалакався з ними.
То-то було радості, коли дідусь з онукою зустрілися. Господиня Зима дала їм свої снігові сани, і вони вирушили додому.
7.30 - сім тридцять
9.15- дев,ять п,ятнадцять
12.45 - дванадцять сорок п,ять
15.10- п,ятнадцять десять
17.55 - сімнадцять п,ятдесять п,ять
22.20 - двадцять два двадцять