1. Він мав залишитись, але чомусь пішов. (але - сурядний протиставний сполучник)
2. Час вже спливав, однак <em />ми все встигли. (однак - сурядн.протиставн.)
3. Він був ще молодий, проте знав усе на світі. (Проте - сурядн.протиставн.)
4. Він подивися на нас і ми одразу все зрозуміли. (І - сурядн, єднальн)
5. Я знав хто винен, але не смів сказати. (Але - сурядний протиставний сполучник)
6. Я повернусь до тебе, або навік загину. (Або - сурядню розділовий)
7. Життя все йде, а я радію кожній його миті. (А - протиставн, сурядн.)
8. Я мав йти звідти, а то було б лихо на селі. (А то - сурядню протиставн)
9. Чи то небо почорніло, чи то все сумує. (Чи то - сурядн, розділовий)
10. Нахмарилось небо, проте хлопчикові було вже всеодно. (Проте - сурядн, протиставн.)
Ответ:жіночий рід
Объяснение:Тому,що Міссісіпі-річка(вона)
Тысяча девятьсот девяносто семь, восемьсот девяносто три, четыреста шестьдесят восемь.
1) У них взагалі вся сім'я інтересна.
2) Отож ми з ним піймали в лісі пугутькало і випустили в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї".
3) Це я його кандидатуру висунув, щоб помститися.
4) Наступного ранку ми зустрілися на шляху, що вів до вигону.
5) Так і заклякли ми, присівши, — мов курчата перед шулікою.
6) Тулячись спинами до самих бур'янів, ми боком проходимо повз діда.
7) Я одразу побачив, що цуценя — не з нашого кутка.
Одного осіннього дня, коли я ще була зовсім мала, а в ліс можна було ходити і не боятися вовків, моя бабуся покликала мене з собою по гриби. Вона нахилялася біля кожного горбочка, штовхала його довгою палицею, і, впевнившись, що там немає гриба, йшла далі. Я по-трохи відставала, і не встигала за нею, бо була зачарована красою золотої осені.
Зненацька я почула тихий шелест позаду. Я не боялась, хоч і кажуть, що з покон-віків тут водяться ведмеді.
Оглянувшись назад, серед пожовклого листя я побачила їжачка, який ніс на своїй колючій спинці декілька опеньків.
Маленьке створіння повільно рухалося, а ззаду щось неначе кралося за ним. Я ніяк не могла вгледіти, що воно є. Коли тваринка підібралася ближче до їжачка, я побачила надзвичайної краси лисичку. Їжачок підняв голову догори і почав прислуховуватися. Лисиця тим часом тихо просувалася до нього. Маленький їжак швидко скрутився, зрозумівши в чому ріс, а лисиця тим часом підійшла дуже близько і опустила свою довгу мордочку, уткнувшись носом в колючки. Руда не помічаючи мене, штовхнула їжака вперед і, облизувалася, намагаючись виманити їжака лапою. Маленьке створіння, що було схоже на м'яч з голками, навіть не думало розвертатися.
Аж раптом, я почула знайоме бабусине : "Аууу". Я відгукнулася, а коли подивилася на місце, де була лисиця не побачила нікого, крім хороброго їжачка-хитрячка, який вирушив далі, немов нічого не сталося.