Http://holms.org.ua/mobile/detektivni-istorii-10.html
тут дуже гарна детективна історія, але боюсь , що вийде трохи довше ніж на 1 ст.
1.Опис природи
2.Розмова донькі з татом
3.Рабтова поява зайця
4.Прощавання з зайцем
Э, что? пиши по русски, а не по Украинскому
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Тарас Григорович Шевченко - великий відомий український поет. Так склалося що його життя буле тернисте й неспокійне, мов буйна порогиста ріка. Все почалося ще з дитинства. Малий Тарас був кріпаком пана П. Енгельгардта. Рано втратив матір. Батько одружився вдруге. Мачуха ненавиділа хлопчика найбільше за всіх дітей у сім'ї, часто сварила, била. Та проте Тарас був творчою людиною і проходив такі випробування долі. Разом зі своїм паном у 1831 році він переїхав до столиці Російської імперії - Петербурга. Тарасові в цей час виповнилося 17 років. Він уже навчався живопису у Вільно, а потім пан віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модного на той час майстра Ширяєва. Учитель доручав хлопцю найпростіші роботи, хоча Тарас на той час був уже вправним художником. Уночі, після роботи, юний Тарас любив відвідувати Літній Сад. Він хотів стати справжнім художником, мріяв вступити до Академії мистецтв, та це було не можливо, він - кріпак. Саме тут ясними літніми ночами Тарас почав віршувати. Він писав про Україну, козаків, недолю батьківщини. Вже тоді у досить юному віці у нього зародився величезний талант. Талант живописця і митця, великого кобзаря і поета. Ще багато випробувань підготувала доля Тарасу. Кажуть, "Життя прожити, не поле перейти" або "Життя мов терниста нива - не вколовшись не перейдеш.", ці слова явно описують долю Шевченка. Та, не дивлячись на все це він зробив великий подвиг - став найвідомішим з українських поетів та чудовим художником. Теперішнє покоління має поважати великог Кобзаря.