Во загугли в нете
Ето не сложно
Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний) Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський) ; Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах) . А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук) . Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко) . Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко) . Христина повернулась додому стомлена, але щаслива
МОЯ БАБУСЯ. Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї. Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Її голубі очі освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, вони випромінюють тепло і щирість навіть тоді, коли бабуся гнівається. Ось така вона, моя люба бабуся.
Мене наповнили радістю ці запашні квіти.