-привіт)
-привіт, ти зробив домашнє завдання?
-так, а що?
- я хотів попросити в тебе тлумачний та орфографічний словник, щоб також виконати домашнє)
-та звісно.зайдеш до мене після школи, я пригощу тебе чаєм та віддам словники
<span>Виходжу з дому в передчутті чогось незвичного(розповідне,неокличне,поширене,односкладне,означено-особове).
Весною тут встають рано(розповідне,неокличне,поширене,односкладне,неозначено-особове).
Що посієш, те й пожнеш(розповідне,неокличне,поширене,односкладне,узагальнено-особове).
Роботу зроблено добре(розповідне,неокличне,поширене,односкладне,безособове).</span><span>Літо. Берег. Синє, синє небо(розпвідне,неокличне,однокласдне,називн</span>
На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
<span>Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. </span>
<span>Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. </span>
<span>Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.</span>