Настала чарівна осінь. Пожовкле та почервоніле листя, кружляючи в вальсі, падає на землю. Підхоплене вітром, воно танцює в повітрі. Я дуже люблю гуляти осінніми вулицями. Ось йдеш, шаркаючи листям, і поринаєш у мрії. Очі радіють тим подарованим природою барвам. Восени настрій особливо романтичний. Все навкруги чарує своєю красою. Місто наповнене пахощами дощу та сирості. Яка ж гарна жовтокоса осінь!
Дієприкметники: пожовкле, почервоніле, підкоплене, подарованим, наповнене.
Мова- це душа народу.Якщо забувається мова, то народ який користувався нею, зникає. Але не фізично, а морально.Українська мова- одна з найкрасивіших і наймилозвучніших мов світу. Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись протягом багатьох століть.І, як дорогий алмаз, засяяла на устах кожного українця в умовах незалежності.Мова- скарбниця духовності народу, основа культури нації. Це найбільший її скарб.Народна мудрість каже: "Рідна мова дорога людині, як саме життя". У мові - уся доля нашого народу.У ній заховані всі наші думки. сподівання , мрії про прекрасне, а особливо прагнення до волі.<span>Пройшла наша мова тернистий і важкий шлях.Мову простого українського народу передав нам у спадок Г.Сковорода, вдосконалив її І.Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар-Т.Шевченко.Він наказував нам, щоб ми любили, знали і вивчали її. Тож збережімо силу і красу нашого українського слова, бо мова-скарбниця духовності народу.</span>
- Привіт, Оленко!
-Привіт, Петрику!
-Чого така сумна?
-Та нічого, сьогодні вбрала таке гарне плаття..Сама його шила, стралась, а подруги сказали, що воно їм не подобається та я даремно лише ци займаюсь. Я в сльози, так образливо, нікому не сподобалось!
- Оленко, ніколи цим не переймайся! Я сьогодні коли йшов додому побачив такого дідуся.. подряпана одежа, на ньому лише штани, капці та кофта, а на вулиці вже мороз..І от бачу, йде хлопчик, років 9, навкруги слизько, він йде, спотикается і на дорогу падає, а на зустріч йому машина із шаленою швидкістю...
-Який жах!! І що далі?
-Цей дідусь почав бігти, не зважаючи на ожеледицю й сильний вітер, і в останній момент піднімає цього хлопця, а сам опиняється під машиною.
Його забрала швидка, це просто диво і мені здається доля.
-Ти перевернув мій світогляд.. Не знаю, що відповісти.
-Ось одразу після тебе йдемо з Павликом у лікарню, до дідуся Олега, з подарунками.. Тому я хотів тобі сказати, Оленко, не одяг прикрашає людину, а добрі справи!
-Петрику, я теж хочу відвідати цього дідуся, він заслуговує на вдячність!
-Ходімо!
Люди недбайливо ставляться до природи...
тому ми маэмо берегти її