Ярема Галайда, хоч не історична особа, але існував насправді. Це засвідчують записані народні перекази та пісні. Сам Шевченко в «Передмові» до поеми пише: «Галайда уполовину видуманий». Що значить «уполовину»? Шевченкознавці пояснюють це ось як: «Це треба розуміти так, що «видумана» поетом любовна сюжетна лінія Яреми-Оксани, а не самий герой поеми». Вперше зустрічаємось з Яремою в корчмі, де над ним, наймитом-попихачем, знущається загребущий і жорстокий Лейба.
Максим - наймолодший син Захара Беркута.
Зовнішність - "Його хорошое, обпалене сонцем і здоровим рум*янцем осяяне, одверте, щире лице."; "... мов здоровий дубчак між яровиною, визначався між усім тухольскім парубоцтвом."; "Молодий гірняк..."; "... перший удалець на всю тухольську верховину..".
Риси характеру: наполегливість, цілеспрямованість, міжніссть, велика сила волі, готовність до самопожертви, волелюбність, справедливість, гордість, вірність, самовладання, розсудливість.
"Усюди був однаковий, спокійний, овобідний в руках і словах"
"В його серці смілім і чистім..."
Максим гарно володів зброєю, розумний, мав риси начальника.
Ідея: засудження юратовбивства й недотримання закону народної моралі: "Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду".
Назва цього твору символічна два кола - це родинне й класове.
А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.<span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.</span><span>Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.</span><span>Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.</span><span> </span>