Минула ніч, настав зимовий, притихлий ранок. Вулиці, засіяні снігом, блищали на сонці, що повільно сходило. Всі дерева стояли, укриті білою шубкою. Було тихо. Поступово на вулицях почали з'являтись перші перехожі. Вони рухались жваво, поспішаючи. Під їх ногами хрумкотів сніг, з'являлись доріжки. Зимовий ранок пробуджував всіх своєю свіжістю та морозом.
Дієприкметникові зоворти: притихлий ранок, засіяні снігом, укриті білою шубкою. Підкреслюємо хвилькою, як означення.
Ускладнено В зустріти сажотруса,кажуть,на щастя
Ось уже 24 травня. Завтра останній дзвоник і початок літніх канікул. Всі контрольні написані, підручники закінчені і ми з нетерпінням чекаємо завтрашнього дня.
Сумно і радісно водночас. Мені не хочеться прощатися з однокласниками. Але так хочеться відпочивати, вставати о десятій ранку, купатися у річці та кожного дня їсти морозиво.
Ми розуміємо, що зустрітися зможемо лише першого вересня і хочемо якось вирішити цю проблему. Тому друзі запропонували мені обмінятися номерами телефону і телефонувати їм, щоб не сумувати.
Тепер я можу із чистою совістю відпочивати влітку, бо я завжди буду на зв'язку із моїми друзями!
Я розумію цей заголовок так: що та людина яка про когось дбає получає якусь винагороду.
<span>Калина – це невеличке деревце. Люди здавна милувалися нею. Її порівнюють з дівчиною. Мов наречена, весною вкривається білим цвітом. Влітку пишна та зеленоока тягнеться до сонця. Восени вже виблискує золотом жовтогарячого листя. Наливаються соком кетяги. Взимку під білим покривалом снігу вона особлива гарна. Звеселяє червоним кольором ягід усе навколо. Закликає птахів поласувати ними. </span>
<span> Калина - символ нашого народу. Вона дуже гарна у всі пори року</span>