Наталці усе, зрозуміло, що Ігор боягуз. Люди, кажуть, що на наступний тиждень буде погана погода. Здалека, видно, Улянчину червону хустку. Завтра , може, будуть батьківські збори у школі. У Олега доре, виходить, малювати портрети.
Саме головне у людині-людяність, у поведінці-повага, у коханні-щирість.
- Аню, а ще існують честь і хоробрість?
- Звісно, молоді хлопці що воюють на сході, мають і честь і хоробрість.
- А любов і ненависть?
- Звісно, любов до рідних і ненависть до ворогів завжди буде жити у наших серцях.
- А дружба і самопожертва?
- Чим тобі не приклад дружби, твій друг Мишко, він готовий самопожертвувати заради тебе все що тільки має!
- Тобто, Аню, все це живе ще досі?
<span>-Так , але ми повинні намагатись не втрачати хоробрість, не забувати про честь, більше любити і дружити, менше ненавидіти й самопожертву давати всім кому це потрібно, і світ стане кращим.</span>
У яблуці немає літери "ш"
Проблема впровадження другої державної мови в Україні з кожним днем тривожить все з більшою силою. Чи захоче кожен громадянин говорити російською мовою, чи ми патріоти України, патріоти нашої незалежної, суверенної держави будемо терпіти, я б навіть сказала це приниженя української нації. Чому б це і Російській Федерації не зробити українську мову своєю другою державною, чому ми українці повинні підкорятися цій безглуздій і не потрібній справі? Я давно думала над цим питаннням і дійшла висновку, що ніяка інша мова не зможе замінити мені моєї рідної, солов'іної, незалежної, так так саме незалежної мови, яка нікому не повинна нічого доказувати. Отже, я категорично проти впровадження російської мови, як другої державної в Україні. Ми українці і повинні говорити, шанувати, плекати, гордитися своєю материнською мовою, бо саме з допомоги неї ми можемо вилікувати, зробити радісно на душі, освідчитись. Тому, не забуваймо, хто ми, де народились, і саме якою мовою повинні розмовляти.