помогите сделать повний
синтаксичний розбір речень (за схемою).
1. Біографічний метод у
літературознавстві - метод дослідження художніх творів на основі встановлення
їхнього зв'язку з біографією письменника.
2. Слово матері, слово народної
пісні, історія, захована в думах, піснях, відображена в історичних пам'ятках -
все це було основою формування національної свідомості поета.
<span> 3. Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося
під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця.</span>
Рома́шка (лат. Matricária) — родмноголетних цветковых растенийсемейства Астровые, или Сложноцветные (Asteraceae), объединяет около двадцати видов[4]невысоких пахучих трав[5], цветущих в первый год жизни. Наиболее известный вид — Ромашка аптечная(Matricaria chamomilla, syn. Matricaria recutita), это растение широко используется в лечебных и косметических целях.
Часто ромашкой (с ботанической точки зрения ошибочно) называют виды растений других родов семейства Астровые, таких какАстра, Гербера, Дороникум, Нивяник,Остеоспермум, Пиретрум, Пупавка,Трёхрёберник, Хризантема, для соцветий-корзинок которых характерны краевые язычковые цветки с белыми или другой окраски лепестками и более тёмная центральная часть соцветия.
У тістому лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:
- Звідки ти взялась тут?
Вітер похитавши дзвіночками конвалії, відповів тихим дзенькітом:
- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.
-Тому ти, напевне, така ніжна і беззахистна?
- Так. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого, - журливо відповіла конвалія.
Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красу<span>Ⓐ</span>.
Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети. Постійна заклопотаність, велика кількість проблем, недовіра до навколишнього світу – це все робить нас байдужими. Досить часто нам простіше не звертати увагу та уникати негативних емоцій чи зайвого клопоту аби лише не задати собі нових проблем.
Важливо те, що не тільки молоді люди є такими, а й у великій своїй більшості люди більш старшого віку стали байдужими до оточуючого середовища. А що вже говорити про молодь, коли покоління, що їх виховує таке.
Мені здається, багато чого починається зі звичайного егоїзму, що заклався ще у дитячому віці. Власне «я» стає у людей понад усе на світі. Можливо, зараз час такий? Я не маю великого досвіду, щоб порівняти і зробити аналіз. Але дідусь часто говорив мені, що раніше люди були довірливіші, добріші, уважніші. Він казав, що люди допомагали один одному і не просили за це плати чи відпрацювання. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, допоможеш іншому – відбереш у себе.