Не витримати, недоказати, незчутися, не покоїтися, не прочитати, не виконати, не вистачати, нездужати, ненавидіти, не досягти, не славити. Наче так.
Потому что деревья замерзают и за этлго падают листья
Якщо б я був президентом, я б встановив игрови майданчики у двори кожнойи школи, аби дитям було зручно займатися спортом. Також в школярив був би вибир - ходити до школи вранци, або писля обиду, урок скоротився би на 30 \%, перерви на 50 \%, домашне завдання стало би быльш стислим по обЪему, аби дити мали час займатися в секциях та ин. Я би зробив вихидний день у середу, щоб вчители та школяри змогли додатково видпочити. Бильше б не викладалось малювання, основи здоровЪя та ин., аби скоротити час дитей перебування у школи та не витрачати гос. бюджет на неосновни предмети. Писля закынчення року, кожному школяру давали б путивку в санаторий, або инши заклади оздоровлення.
•Вихопившись на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радуючись<span> ) </span>молодій своїй силі
•Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці
•Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули
•Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду
•Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина
Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.Дівчата йшли співаючи.На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.Не спитавши броду, не лізь у воду<span> </span>
У наш нелегкий час, коли шкала цінностей повністю перевернута, коли матеріальні блага важать більше від духовних надбань, починає здаватися, що вже щезли благородство та честь, доброта та милосердя. Але це не так! Є цінності, які не зникнуть ніколи, на них не вплинуть історичні кризи. Ці цінності народжені, щоб жити вічно.
Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ — гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами.
Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, — перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі — на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.