Урочище "Жовті води", південне Полісся, Галицько-Волинська держава, Остромирове євангеліє, "Острозька академія", Любінська унія, Корсунська битва, Папа Римський, Римська імперія, Велике князівство Литовське
Де-ньок, дзьо-бом. Буквосполучення -ьо- не розривається
Майже щоліта я їжджу до бабусі в село Веселе. Там у мене є приятель
Андрій. Він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєї
бабусі з міста. Андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любить
прихвастнуть, та й боязкуватий малість: Один раз пішли ми з Андрієм і
іншими хлопцями в ліс. Довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці.
День уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. Ідемо, різні
цікаві випадки з життя один одному розповідаємо. А Андрюшка що не
скаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. Ми
посміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. Але отут
недалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. Загрозливий тупіт
насувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, стало
небагато не по собі. Але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, що
їм ничуточки не страшно.
Андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався в
густі колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав нам
звідти знаки. Незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялися
реготати, витягаючи Андрюшку із чагарнику. Виявляється, за пагорбом
пролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. Так ми,
міські, злякалися звичайних корів, а Андрій цим летом більше не
хвастався.
2 варіант
Із приходом осіни починається грибна пора. По вихідним ми всією
родиною сідаємо на електричку і їдемо в ліс. У кожного в руках більший
кошик, а за спиною - рюкзак з їжею й теплими речами.
У цю неділю асі було як звичайно. паровоз, Що Пихкає, привіз нас на
станцію о шостій годині ранку. Ми відправилися по стежці в глиб лісу,
любуючись золотавим листям і радуючись тихій сонячній погоді.
Після недовгого привалу й сніданку почалося «грибне полювання».
Грибів виявилося сила-силенна: і сироїжки, і маслюки, і білі, і
лисички... Більші й зовсім малюсінькі, які є смачніше всього. Ми так
захопилися, що зовсім забули про необхідність запам'ятовувати дорогу, а
коли спробували зорієнтуватися, зрозуміли, що... заблудилися.
Спочатку я дуже зрадів: от було б здорово заночувати в лісі! Але мама
швидко остудила мій запал, сказавши, що осінні ночі холодні, та й спати
не на чому - спальники-те ми не взяли. Тому було вирішено вибиратися.
Ми рушили навмання, голосно кричачи «агов! агов!». На щастя, незабаром
нам зустрілися інші грибники, які й вивели нас на станцію.
<span>Додому ми повернулися утомлені, але з повними кошиками грибів. Так, ця пригода запам'ятається мені надовго.</span>
<span>У всякому випадку ділового спілкуванні потрібно не тільки з'ясувати суть справи, але також і міру участі в ній працівника, його ставлення до цієї справи, до других учасників. Вивчення здібностей людей в колективі являється однією з найбільш важливих завдань керівника. Чим частіше керівник має прямі контакти з підопічним, тим інтенсивніше його праця. Невиконання обіцяного підриває його авторитет.
Контроль за діяльністю підпорядкованих роботодавців не повинен бути дріб'язковим, так як заважає їхній самостійності. Змініть традицію старшого, аби співробітники могли просуватися з будь-якого рівня відповідно їхній гідності.
Не може бути гарним керівником людина, яка весь час переживає, легко втрачає спокій.
Звертання до робітника на «ти», звертання по прізвищу, невміння вислухати — все це відштовхує співробітників. Якщо хочете подобатися людям, дотримуйтесь правила: «Поважайте думку других!».
Дружелюбність з одного боку породжує працелюбність з другого боку.
Створюйте людині гарну репутацію, яку він міг би виправдати. Виявляйте людям щирий інтерес.</span>