Оба путешествиники, мореплаватели.
1)б
2)б
3)в
4)в
5)а
пожалуйста)))))
Щоранку зі сходом сонця менебуде синичка. Така шкідлива! Такхочеться спати, але починається день.Швидко снідаю і виходжу з дому.Ранкове сонечко ніжно пестить моїщоки. Повітря чисте й прохолодне. Швидкойду до свого поля,. На травіпрохолодні крапельки роси, вонипереливаються на сонці. Беру жменюземлі, розминаю її в руці. Землям'яка, дихає теплом, значить пораприступати до пахоте.Завожу свійтрактор і рев від нього розноситься повсій окрузі. Поле ще не зорано, іось перші пласти землі,вивертаючись навиворіт, лягають заплугом. Запахло землею і перегноєм.Смуга за смугою, рівними рядкамизалишається за плугом. До середини днявідчувається втома. Вистрибую наземлю, м'яку і тёплую.Пью захлинаючисьводу. Господи, як добре! Єнебагато часу перекусити іполежати на траві. Граки теж на обіді,клюють черв'ячків, яких плуг моготрактора викинув назовні. Даю і їмспокійно пообідати, а потім знову зароботу, і знову шар за шаромлягають за моїм плугом. Сорочка наспині вся мокра від поту. Робота дужеважка, але, коли бачиш, що незоране поле перетворюється надихаючий, коричневий чотирикутникземлі, рівний і пахне весняноїземлею, на душі стає такдобре! Сонце заходить! Ось і деньпройшов. Втомлений, але задоволенийвиконаною роботою, повертаюсядодому. А завтра знову вранці менерозбудить все та ж синичка, і знову моєполе буде з нетерпінням чекати мене.відповідьдай вгадаю робити лінь доповідь поісторії? навряд чи тобі тут хто-нитьце напишеМітки статті:розповідь від імені хлібороба про те якпройшов його день, розповідь від іменіхлібороба про те як пройшов його день5 клас, скласти розповідь від іменібудинку, скласти розповідь від іменієгипетського хлібороба аборемісника про те як пройшов йогодень, скласти розповідь від іменіхлібороба про те як пройшов його день,скласти розповідь про будинок від йогоімені, скласти розповідь від імені будинку,що розповість про сонце земляделец.
2 лишнее Построено 1,2,3 в эпоху Королингского возраждения
Місце народження: село Пустовійтівка Лубенського полку біля міста Ромни (тепер – Сумська область)
Походив з української шляхти. Був військовим осавулом, потім - суддею Війська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим, але того ж року, після зустрічі в Москві з царицею Катериною II, усунутий з посади. У січні 1765 року всупереч царській волі старшина знову обрала Петра Калнишевського кошовим. За доблесть у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 pp. Військо Запорозьке дістало подяку від цариці, кошовий отаман був нагороджений кавалером найвищого ордену Російської імперії — ордену Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта. Відстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшини та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства і торгівлі у запорозьких степах і тим самим перешкоджав планам Росії в колонізації причорноморських степів та посиленні російської присутності в Україні. 4 червня 1775 року 100-тисячне військо під командуванням генерал-поручика Петра Текелі, повертаючись із турецької війни, обступило Січ, скориставшись тим, що Військо Запорозьке ще було на турецькому фронті. Не маючи сил боронитися, Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Разом зі старшиною його було заарештовано i на пропозицiю Потьомкіна довічно заслано до Соловецького монастиря, куди він прибув у кiнцi липня 1776 р. У 1792 р. Петро КАлнишевський переведений в одиночну в'язницю бiля Поварнi. Указом нового Iмператора Росiї Олександра Павловича від 2 квiтня 1801 р. був помилуваний за загальною амнiстією та отримав право на вiльний вибiр мiсця проживання. За свoїми лiтами (йому йшов 111 рiк) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирi, де й помер на 113 році життя - 1803 року. Похований Петро Калнишевський на головному подвір'ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором.