Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців
Изобретение письменности - древние люди начали записывать свои мысли на камнях, оставляя их для потомков
Открытие способов разжигания огня - первобытные люди научились готовить мясо на огне; теперь они могли согреваться у костра и отпугивать пламенем хищников
И тот правитель и тот вели активную сотрудническую политику с иностранными государствами в частности с византией
владимир даже принял религию которая была крайне популярна в византии
Это типа Крещение Руси 988?
Если да, то ладно.
1. Сделать одну веру на Руси, этим с платить народ.
2. Язычество как религия уже не была так актуальна, да и впрочем в Европе к тому времени было христианство.
3. Сближение с Византией (самое главное)
4. Да и народ русский надо было сплатить под одной верой, таким образом укрепить Русь.
Кемерово 1999
Эта война длилась более сорока пяти лет. И даже войной-то назвать её нельзя. Скорее, «Кавказская война» — это просто географическое определение. Если войной называть то, когда люди стреляют друг в друга, то это была война. Но это — восстание или, кому больше нравится, народное движение. Однако факт остаётся фактом — горцы восстали против своих правителей, а антиколониального движения не было. В 1835-37 годах Шамиль (лидер чеченцев) даже собирался встретиться с Николаем в Тифлисе, и, если бы не его окружение, может, даже и поехал. Восстание можно сравнить с крестьянскими войнами в Германии и России. И здесь оно могло превратиться в войну, но это уже надо исследовать и объяснить. Вот почему больше всего подходит оценочный термин «народно-освободительное движение».