Коли вчителька на уроці запитала, які дерева нам подобаються, я відразу назвав каштан. Звичайно, це дерево не приносить смачних плодів, як, наприклад, вишня або абрикос, і зовсім не його наряджають веселими передноворічний вечір. Зате ніхто не зможе залишитися байдужим, побачивши алею квітучих каштанів! Білим і рожевим вогнем горять гігантські "свічки", запалені навесні в гущі зеленого листя, і у перехожих відразу піднімається настрій і на губах з'являється посмішка.
Великі зелене листя каштанів схожі на відбитки долонь якихось фантастичних істот. Восени листя жовтіє і опадає, а після так заманливо шарудять під нашими ногами, що хочеться підкидати їх вгору осіннім салютом або стрибати з розбігу у величезні, жовті, хрусткі купи, зібрані працьовитими двірниками.
Коли каштани відцвітуть, на місці свічок з'являються грона колючих зелених кульок. Вони висять серед листя до пори до часу, а після раптом лопаються, і на дорогу сипляться великі і маленькі каштанові насіння - теж каштани.
<span>Я вважаю, що каштани прикрашають наше місто і роблять його красивим і затишним.</span>
Поясненя:
Починай так:
<em><u>Я розум1ю це присл1в'я так-1.Яка мати така й дитина.
2.Дитина насл1дуе повид1нку метр1.
Я думаю так,а все остальное не знаю(
</u></em>
Твір на тему "про що говорить перша квіточка весни <em>" </em>
<em> У кожної квіточки є свої мрії. А от у підсніжника всього лише одна мрія - вилізти з під сніжку та насолодитися красою весни.</em>
<em>підсніжник й сам не знає, що першою красою весни є сам підсніжник.</em>
<em> Не зривайте їх, адже без підсніжників не буде краси-весни!</em>
У весняному лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:- Звідки ти взялась тут?Вітер похитавши дзвіночками конвалії, відповів тихим дзенькітом:- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.-Тому, напевне, така ніжна і беззахистна?- Так, напевне...- журливо відповіла конвалія. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого.<span>Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красу</span>
<span>Вчити поважати людей похилого віку дітям потрібно ще з дитинства, вчити поступатися місцем, ставиться з повагою і розумінням, прищеплювати загальнолюдські позитивні якості. Потрібно розповідати дитині як жилося цим людям, як вони працювали і навіть воювали для того, що б ми зараз жили добре і жили на своїй землі, а не в рабстві. Можливо дитина цього не зрозуміє спочатку, але з віком це прийде саме. А якщо у вас питання стосується, як навчити поважати людей похилого віку вже дорослій людині, то я вам скажу, що якщо не поважав то і поважати не буде</span>