Одной из причин сбрасывания оленями рогов является их излишний вес
Осень. Чудесное и красивое время года. Золотые листья,медленно парящие в воздухе? Осень устроит! Тихий дождик,неспешно крапающий на мостовую? Осень сделает. А можно закутаться в теплый плед и наблюдать из окна осень. Осень-чудное время года!
marchenkonatal
1 - 4 классы Другие предметы 5+3 б
Срочно! Як обробляють грунти?
Попроси больше объяснений следить Отметить нарушение Lolowk 06.04.2014
Технологія вирощування
Обробіток грунтуКомплекс технологічних операцій в межах обробітку ґрунту складається з основного та передпосівного обробітку та догляду, а також передбачає глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно-повітряного режиму, знищення бур'янів, нагромадження і збереження вологи, оптимізацію поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. З метою вільного та безперешкодного формування кореневої системи та бульб, оптимальною вважається об’ємна маса орного шару на суглинкових ґрунтах 1,2 г/см3, на піщаних 1,3-1,4 г/см3.
2.1. Основний обробіток ґрунту
За умов дотримання вимог ротації у сівозміні, після стерньових попередників, не пізніш ніж через 3-4 дні після збирання, проводять лущіння стерні. На полях забур’янених коренепаростковими бур'янами (осот, молочай, берізка польова) перше дискування проводять на глибину 6-8 см (ЛДГ-10, ЛДГ-15), друге – у період утворення розеток цих бур'янів на глибину 10-12 см з використанням полицевих лущильників ППЛ-5-25, ППЛ-10-25. Після появи сходів бур'янів проводять оранку на глибину 28-30 см плугом з передплужниками (ШШ-5-35; ПЛН-6-35).
За наявності кореневищнихбур'янів (пирій, свинорий, гострець) друге-третє лущення проводять на глибину залягання кореневищ (не менше 10-12 см) дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7, БД-10Б). В кінці вересня – на початку жовтня після чергового відростання бур'янів (фаза розетки у коренепаросткових і фаза "шилець" в пирію), бур'яни глибоко заорюють.
Обробіток чорноземних ґрунтів зони Лісостепу має свої особливості. Рекомендований прийом обробітку ґрунту – зяблева оранка. Як правило, навесні такі ґрунти дозрівають повільно, що затягує строки їх підготовки і садіння картоплі. Крім того, обробіток "неспілого" ґрунту призводить до різкого погіршення його фізичних властивостей, утворення брил і грудок, що унеможливлює застосування спеціальної техніки при збиранні. Щоб уникнути цього, за умов господарювання на чорноземних ґрунтах Лісостепу всі операції з внесення добрив і підготовки ґрунту потрібно проводити з осені. У цій зоні особливо велике значення має нагромадження та збереження вологи в ґрунті, тому зяблева оранка є обов’язковим агротехнічним прийомом. На таких ґрунтах нарізання гребенів проводять восени.
На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.
Оскільки ґрунти у Лісостеповій і Степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.
2.2. Передпосадковий обробіток ґрунту
Передпосадковий обробіток ґрунту під картоплю полягає у проведенні суцільної культивації та фрезерування на глибину 5-6 см. На важких запливаючих ґрунтах слід проводити глибокий передпосадковий обробіток. Якщо органічні добрива під цю культуру внесли восени, то навесні ґрунт обробляють на глибину 12-14 см лемішними лущильниками без полиць або протиерозійними культиваторами КПЗ-3,8.
На дуже ущільнених вологих ґрунтах проводять глибоке розпушування на 16-18 см чизель-культиваторами (ЧКУ-4). Це прискорює прогрівання ґрунту, сприяє уникненню зайвої вологості, підсилює мікробіологічні процеси в ґрунті й поліпшує умови живлення рослин. У Лісостепу площі під картоплю, де не були нарізані гребені, обробляють фрезами КФГ-3,6 на глибину 14-15 см.
<span>Где-нибудь на берегу реки, в глухом и уединенном месте можно увидеть остатки рыб. Это пировала выдра — крупный, до 70 см в длину, до 10 кг веса, зверь с узким, гибким туловищем и длинным хвостом (около 45 см). Лапы у нее короткие, пальцы соединены перепонками.Встречается этот зверь в Европе, Азии и Северо-Западной Африке. Отсутствует в Крыму, в пустынях и на Крайнем Севере. Жизнь выдры тесно связана с водой. На суше она неуклюжа, зато в воде ловка, быстра, прекрасный пловец и ныряльщик. Мех не смачивается водой и удерживает воздух. Питается выдра в основном рыбой и лягушками. Мелкую рыбу она поедает прямо в воде. К крупной подплывает снизу, переворачиваясь на спину (смотреть вниз и замечать идущую оттуда опасность рыба не может), и вытаскивает ее на берег. Однако, даже обнаружив место пиршества выдры, саму ее увидеть очень трудно. Днем она отсиживается в норе, вход в которую иногда бывает скрыт под водой, а на охоту выходит в основном ночью. Лишь перебираясь с водоема на водоем, выдра довольно долго передвигается по суше, да раз в год, когда должны появиться выдрята, мама-выдра устраивает нору подальше от воды. Детеныши (чаще трое) рождаются слепые, беспомощные, и мама-выдра трогательно ухаживает за ними. Она не покидает их ни на минуту и даже не охотится в это время. Но когда выдрята подрастут, все семейство отправляется на охоту. Молодые выдры остаются с родителями до будущего года, а потом уходят искать свободный водоем.Раньше рыбаки уничтожали выдру, считая ее опасной соперницей. Однако там, где выдру полностью уничтожили, рыбы не стало больше, а местами она исчезла совсем. Дело в том, что выдра не всегда гоняется за быстроходной рыбой, а хватает любую, не успевшую уплыть. Чаще всего такими нерасторопными бывают больные рыбы. Их в первую очередь и поедает выдра и этим не дает распространяться заразе. Она вроде водного санитара. К сожалению, люди поняли это слишком поздно, когда выдр осталось мало. Ведь истребляли выдру не только рыбаки, но и охотники из-за ее пушистого и красивого меха. Сейчас выдру взяли под охрану. Охота на нее строго ограничена.</span>