<span>Людина, мабуть, найпрекрасніше боже творіння. Це істота яка може мислити і відчувати, мріяти і уявляти, любити і ненавидіти. Це істота яка має безліч неповторних якостей, які невластиві іншим живим організмам. Саме ці якості і творять людину як індивіда. Якою ж повинна бути людина? Що є найціннішим у людині?Нажаль, дати об’єктивну відповідь на ці питання неможливо. Чому? Тому, що всі люди різні, а у різних людей і різні цінності. Дехто цінить у людях їх зовнішній вигляд, тілесну красу, одяг, суспільний статус, інші – душу, характер, а дехто оцінює людей як і по зовнішньому так і внутрішньому вигляді.Що ж для мене є найціннішим у людині?Мабуть, душа. Але і зовнішній вигляд інших людей я також ціню. Давні греки вважали, що людина повинна бути красивою як і тілом, так і душею. Я цілком поділяю їхню думку. Хоча вважаю, що некрасивих людей не буває, бувають люди які не вміють показати свою зовнішню красу. Але все ж таки в людині я найбільше ціню її риси характеру.Як на мене, то найголовнішою людською рисою є гуманність. Вважаю, що кожна людина повинна гуманно відноситися до оточуючих. Не можу терпіти людей, які зверхньо ставлять до інших, вважають себе найважливішими у світі.Другою рисою, яку я ціню в людях є чесність. Вважаю, що коли б усі люди були чесними, то у світі не було б підлості та лицемірства. Для мене гірка правда є ціннішою за солодку брехню.Ще однією рисою є здатність вислухати. Дуже поважаю людей які вмію вислухати і в потрібний момент дати пораду.Також в людях мені подобається така якість як позитивізм. Дуже поважаю людей, які завжди шукають щось хороше навіть у тих життєвих ситуаціях над якими інші плачуть.Ще в людях мені подобаються такі риси як: вміння вчитися на своїх помилках, здатність визнавати свою неправоту, а також вміння посміхатись життєвим труднощам.Ось що я найбільше ціню в людях.Всі говорять, що ідеальних людей не буває, мабуть, це так і є. Проте у кожного є ідеал якою повинна бути людина. Про свій я описала вище. Хоча я не зовсім йому відповідаю, проте постійно намагаюсь удосконалюватись і наблизитись до свого ідеалу. Здатність удосконалюватися впродовж життя і є найціннішою рисою у людині…</span>
Мій батько завжди каже: «Якщо дав слово, то додержуй його!» Він працює у великій компанії з виробництва медичного обладнання, яка не тільки підтримує зв’язки з різними містами нашої області, але й співпрацює з іноземними країнами. У них неможливо не вико-
нати своєї обіцянки, не дотримати даного слова. Якщо пообіцяв прибути на зустріч о десятій годині, то не повинен запізнитися.
Я намагаюся бути схожим на батька, переймати його гарні риси: хоробрість, кмітливість, життєрадісність, пунктуальність.
Я зрозумів, що додержувати свого слова дуже важливо. Це свідчить про те, що на вас можна покластися, вам можна довіряти. Так, у мене є друг Андрій, він часто ділиться зі мною своїми таємницями, а я розповідаю йому про мої секрети. Ми впевнені, що крім нас про це більше ніхто не дізнається. Я вважаю, що саме на цьому будується справжня дружба.
Щоб додержувати слова, треба вміти правильно розраховувати свій час і сили, планувати своє життя, вибирати з багатьох справ головні й необхідні. Не можна, наприклад, записатися на дванадцять годин відвідувати студію малювання, якщо повертаєшся зі школи додому після другої години. Тож подібна практика робить нас серйознішими й відповідальнішими.
Найважче додержувати слова, яке дав сам собі. Для цього треба мати велику силу волі, бо весь час виникає спокуса відмовитися від обіцянки — усе одно ж ніхто про це не знає. На цьому етапі важливо перебороти себе. Так, я дуже не люблю англійську мову, однак розумію, що в житті вона мені знадобиться. Тому дав собі слово підтягнутися й займатися нею щовечора самостійно. Ох, і важко ж це було! Усі приятелі вже ганяють м’яча на вулиці, а я сиджу вдома за підручником. Але результат перевершив усі сподівання — у мене в щоденнику з’явилися високі оцінки!
Людина, яка додержує слова, стає впевненою, цілеспрямованою, починає поважати себе, її в усьому чекає успіх.
II варіант
Людина повинна відповідати за свої слова. Цього нас вчили з дитинства. Але, кажучи це, наші батьки та вчителі, що говорили нам про це, далеко не завжди самі це робили. Згадаймо, скільки разів батьки обіцяли купити ту чи іншу іграшку, розраховуючи на те, що дитина відчепиться, а потім і зовсім забуде. І яке ж відчуваєш розчарування, коли розумієш, що ніякої нової іграшки у тебе не буде! Так, ще з дитинства починаєш розуміти, що люди навколо тебе бувають нещирі, що не можна довіряти словам іншої людини. А якщо інші говорять неправду, то можна це робити і самому. І з такої, на перший погляд, дрібниці насправді виростає велика проблема.
«Слово не горобець, вилетить не впіймаєш», — кажуть в народі. І перш ніж пообіцяти що-небудь, людина повинна сто разів подумати, чи зможе вона це зробити. У давні часи люди вірили у силу слова, у відповідність його дійсності. Тому вони не мали підписува
ти якісь договори, закріплювати угоди печатками. Однією з найкращих якостей вважалося здатність дотримувати слова. А зараз нещирість, хитрість сприймаються як цілком зрозумілі й прийнятні речі. Люди одружуються, обіцяють бути вірними друг другу перед свідками, та потім зраджують і залишають один одного. Компаньйони підписують угоду, та зовсім не збираються дотримуватися її умов, бо кожний думає лише про свою вигоду.
Дуже прикро дивитися на цю нещирість, та починається все з недотриманих обіцянок. Велика брехня народжується з малої. Тому намагайтеся дотримувати свого слова, не обдурюйте інших, і, можливо, світ стане чеснішим!
Міст,кладка,переправа..Вечір.захід сонця,під кінець дня, після полудня