У кожної людини різні думки, різні смаки і різне уявлення про життя. Багато хто говорить, що найголовніше душа і з цим я погоджуюсь. Щоб дружити з людиною потрібно мати спільні захоплення, друзів і т.д, це дуже зближує. Людину прикрашає скромність, особливо дівчат, я вважаю. Що прикрашає людину - питання на яке можеш дати багато відповідей, проте слова не підбираються правильного змісту.
Кожна людина може зробити для своєї країни щось корисне, треба тільки бажання. В цьому й проявляється цінність та неповторність людини.
У «Літописі руському» (ХIVст.) є легенда про долю юнака-половця, який потрапив у полон і, маючи заможне життя, забув свою Батьківщину. Спляче серце половецького сина розбудив сильний запах тонкої гілочки степового зілля, що зветься євшан…
Слово «євшан» за походженням тюркське. У тлумачному словнику воно має кілька значень: 1) степова запашна рослина з червоним або пурпуровим цвітом; 2) символ пам’яті, рідної землі, Батьківщини, своєрідний пароль українців…
Для чого потрібно вивчати і знати історичне минуле рідного народу? У чому проявляється патріотизм і вірність людини рідному краєві?.. Що може виконувати роль євшан-зілля для сучасних українців?
Є у Зборівському районі на Тернопільщині славне село Розгадів. Славне своєю багатовіковою історією (перша згадка – ХV ст.), славне людьми – дуже працьовитими, мудрими, духовно багатими, славне піднесено патріотичним духом, народними традиціями і піснями. Тут народився Роман Купчинський – співець стрілецької слави, гордість краю, України, світу.
<span>Зульфат та Наталя Миколаївна поховали Климка.Вони приходили кожні вихідні на могилу і згадували того чудового ,усміхненого відмінника,друга.Вони пережили війну і тепер уся країна реконструювала будинки .Зульфат виріс, а разом з ним виросла й "маленька" Оля.вона поступила до Київської академії і закінчила її з відзнакою!</span>
У поезії осмислюється роль батьківського дому в житті людини. Поет з любов'ю малює рідну хату, "теплоту родинного інтиму, яка зігріває душу людини протягом усього життя. В уяві поета, що згадує дитинство, постають картини, які він змальовує за допомогою яскравих метафор: " Мотузочком диму хату прив'язала до небес", "весело і з ляком серед печі полум'я гуляє по гіллю" , "вже, однак, зникає гіркотина, не катує серце печія", "душа світліє перед днем". Поезія возвеличує материнську любов, турботу, батьківську хату і родинне вогнище, що є символом пам'яті, тепла і незгасної любові.