Ответ под буквой Б)
так как Европейский союз основан в 1992 году!
<span>16:08Писемність, освіта та наукові знання у Давньому Китаї. Практичне заняття 5<span>Писемність, освіта та наукові знання у Давньому Китаї. Практичне заняття 5<span>1. Які особливості давньокитайської писемності? Якою була освіта китайців?
У Давньому Китаї для письма послуговувалися ієрогліфами. Китайських ієрогліфів налічувалося близько 10 тисяч. їх писали вертикальними стовпчиками згори донизу (стовпчики розміщували справа наліво). Аби вважатися грамотним, китаєць мав вивчити щонайменше 7 тис. ієрогліфів. Запам'ятати написання ієрогліфа, а тим більше відтворити його на матеріалі для письма досить складно, адже кількість рисок в одному ієрогліфі в різних комбінаціях могла сягати 52.
Для письма давні китайці спершу використовували кістки тварин і панцири черепах. Пізніше писали на бамбукових чи дерев'яних дощечках. Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки, а від 1 ст. - папір.
Освіченим у Китаї вважався той, хто опанував «шість мистецтв»: ритуал, музику, умів стріляти з лука, правити колісницею, читати, писати й рахувати.
Здобували освіту китайці в численних приватних школах, у яких «учителі-мудреці» самі набирали собі учнів. Проте існували й державні ніколи. Шкільництво в Китаї отримало поштовх для розвитку після запровадження імператором У Ді конкурсних іспитів. Мета іспиту -відкрити шлях для чиновницької кар'єри найздібнішим, найкомпе-тентнішим випускникам. Оскільки до уваги Прали знання претендентів, охочих навчатися ставало більше, тож китайці почали масово записувалися в приватні конфуціанські школи.
Складіть план розповіді про писемність та освіту в Давньому Китаї, о)юрмулю-ючи пункти плану як питальні речення.
Працюймо самостійно.
</span></span></span>
1 - одно из двух точно (г)
2.б если можно 2 ответа то еще (г)
5.а
Понятие “Новая история” появилось в Европейской науке в ХV – ХVI в.в., в эпоху Возрождения (Ренессанса). Гуманисты того времени стали подразделять историю на 3 эпохи: древнюю, среднюю и новую. Наступление “Новой эпохи” они связывали с развитием светской, т.е. не церковной идеологии, науки и культуры, с борьбой за освобождение человека и общества от диктата католической церкви, с возрождением культа античности.
В западноевропейской исторической науке деление истории на древнюю (до падения в 476 г. Западной Римской империи), средневековую (до падения в 1453 г. Византийской империи – Второго Рима) и новую (современную) является традиционным и сохраняется до нашего времени. Новое время неразрывно связывается с утверждением “буржуазным индустриальным прогрессом”.
В последнее время многие историки склоняются к мнению, что нельзя искуственно отрывать от буржуазной цивилизации такие явления, как великие географические открытия, реформация и гуманизм, научная революция, которые дали толчок к зарождению буржуазии. Поэтому целесообразней границей средневековья и нового времени считать конец ХV - начало ХVI в.: ранее новое время, когда капитализм только зарождался и существовал в виде одного из укладов жизни.