Дятел-птах досить великого розміру; один із найвідоміших представників родини Дятлових. Населяє найрізноманітніші лісові ландшафти Палеарктики від Канарських островів і північно-західної Африки на заході до Камчатки і Японських островів
на сході, причому майже скрізь є звичайним, численним видом. Нерідко
селиться в межах населених пунктів — у старих садах, парках, на
кладовищах. Як правило, веде осілий спосіб життя і лише на північній
межі ареалу в несприятливі роки здійснює масові кочівлі-інвазії в сусідні регіони.
Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, забезпечуючи дуплами дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки[1]. Крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників: попелиць, гусінь метеликів і комах, які живляться деревиною — вусачів, златок, короїдів, мурах тощо[2].
Якщо навесні та влітку основу раціону складають тваринні корми, то
восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. У хвойних лісах його
основним кормом є насіння сосни, ялини і модрини.
Для довбання шишок використовується «кузня» — розгалуження гілок,
щілина в корі або отвір, зроблений дятлом, у який вставляється шишка. У
південних листяних лісах дятли споживають горіхи та плоди кісточкових
дерев.
Сезон розмноження триває з кінця березня по червень. Будівництву
гнізда передує галаслива, демонстративна поведінка птахів,
супроводжувана криками, стукотом і шлюбними іграми. У кладці зазвичай
5—7 блискучих білих яєць. Висиджують по черзі обидва птахи, близько двох
тижнів. Пташенят спочатку не чутно, але ближче до вильоту вони стають
галасливими і висовуються з гнізда. Виліт молодих відбувається, як
правило, у червні, у віці близько 3 тижнів.
Прислів'я :
Весна днем красна, а на хліб пісна. Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік. Чудний бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого. Звабиш калачем, не відженеш і бичем. Не для Гриця паляниця. Паляниця — хлібові сестриця. Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя. Яка пшениця, така й паляниця. Добра паска, як є ковбаска. Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з’їсти.
Приказки:
Без хліба половина обіда.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Бублик — не хліб.
Мова мовиться, а хліб їсться.
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
На чорній землі білий хліб родить.
На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.