Ответ:
"Робота" і "сім'я" потрібно підкреслити однією лінією. (підмети)
Не "поДрібно", а "поТрібно".
Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.
По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.
Яскравим прикладом може бути головний герой новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Він стоїть перед вибором: убити рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. У будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого себе. Перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує.
По-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. Закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу.
Прикладом з історії може бути те, як Юда зрадив Ісуса Христа за тридцять срібняків. Ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. Але, звичайно, Юду це не зупинило. Що мало статися, те сталося. І не було в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зрада остання.
Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. Якщо людина одного разу була здатна на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учинить так ще не раз.
258 слов
Згасло веселе барвисте літо, і вересень став повноправним господарем у лісах, полях, на річках і ставках. Відпочивають після тривалої і виснажливої праці поля.Віддали господарям свій багатий урожай садки. Сіре небо все частіше вкривають низькі та важкі хмари, і сіється дрібний надокучливий дощик. Наче замислившись, стоїть сумний і мовчазний ліс.Повільно кружляє у повітрі кленовий листок. Старий дуб сумовито рипить на галявині. А біля вкритого мохом трухлявого пня вишикувались у рядок рівненькі та стрункі опеньки. їх сила-силенна, і всі так і просяться в кошик.Розкішними червоними фонами обвисає горобина. Пожовкла трава припала до самої землі, і тільки крихітні блідо-червоні зірочки вереску милують око. Високо в небі роблять прощальне коло запізнілі ключі журавлів. Вони летять у вирій і сумно курличуть.<span>Усе це і є ознаками найромантичнішої, найкрасивішої пори року, оспіваної поетами та композиторами, письменниками та художниками, — золотої осені.</span>
1. Підвівши підсумки, виступив голова зборів. Подякував усіх.
2. Він знаходився у виключно важких умовах.
3. Студенти мало надают уваги нормативному слововживанню.
4. Учні успішно здали екзамен з української мови.
5 Присутні задали питання гостям студії
6. Взагалі кажучи , це мене не торкається.
Багато хто любить літо, дехто весну ,осінь. Це зрозуміло. Навесні все прикодиється, щодня стає дедалі тепліше.
Розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. Влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи.
Мало хто любить зиму. Я люблю, за її красу. Так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! Багато свят припало саме на зимові канікули. А Новий рік! Хіба є такі, хто не любить це свято? У кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки.
Я дуже люблю зиму!