В творі "ти знаєш що ти людина" автор хотів передати всю суть нашого життя,що потрібно цінувати те,що у нас є бо більше цього в нас ніколи не буде й хочемо цього ми чи ні, це автор передає в таких рядках як
" Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
<span>Добрі, ласкаві й злі.</span>
Римантичний герой-це людина яка незалежна людина яка страждає від певних життєвих обставин як у творах Міцкевича в його творах постійно людина тужить не так як за любовю а як за Батькивщіною. Ось один із героїв дуже тяжко сприймав відїзд з Батьківщини він це відчував як було сказано у кожному дереві, вітру та листочку. Він свої очі називає розбитим дзеркалом бо в ту країну яку переїхав він не відчував себе самого, він не прив'язався до цієї місцевості там йому нічого було рідного він це занотував у рядках вірша
О Литво! Шум лісів, породжених тобою,
Миліший, ніж Байдар всі солов’ї гучні,
І більше я радів твоїй трясовині,
Як цим шовковицям з їх ніжною красою!
Герой постійно подорожував намагаючись забути свою країну щоб його душа так не боліла, але у нього не виходить.
Також у Міцкевича у творах постійно зустрічаються руїни розвалені замки, будівлі. Коли читєш його твір, так поринаючись то можна подумати що всередині його душі мабуть теж щось розбите.
за те що він був з України
Назва: "Яблука доспіли, яблука червоні"
Автор: М. Рильський
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про можливу розлуку двох закоханих.
Ідея: розставатись теж треба вміти (щиро, достойно, душевно).
Худ. засоби:
Епітети: яблука червоні, радісні уста, гілка золота,
Звертання: кохана.
Антитеза: любов-розлука.
Метафора: вже й любов доспіла під промінням теплим, і її зірвали радісні вуста.
Мені здається, що основна думка твору ховається в його останніх рядках: "Вміє розставатись той, хто вмів любить". Інколи закінчується кохання, проте треба вміти терпіти розлуку.