Ответ:
Книга "Дорогой ценой" мне очень понравилась. Она показала мне, что человек ради любви способен на многое. И что любые трудности можно преодолеть пр желании и усердии
Притча про загублену овечку
Притча про загублену овечку — моя улюблена. З неї я дізнаюся, якою
великою цінністю ми є для Христа. Притча вчить мене не втрачати надію на
спасіння друзів та рідних. Той, Хто відправився у пошуки, — обов’язково
знайде загублених! Бо Він — не звичайний пастух, а Всемогутній Бог,
Який не тільки знає де знаходиться загублена овечка, а бачить і розуміє
її страх перед небезпекою, може назавжди зцілити рани, заспокоїти
тривожне серце та покласти знеможену на міцні плечі, щоб нести, коли та
не може йти. Притча вчить мене довіряти моєму Доброму Пастирю.
Поет переконаний в тому, що тюрма (тоталітаризм) загине.
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями кілька разів оголошував голодування.
28 серпня 1985 р. Стуса відправили в карцер за те, що, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування «до кінця».
Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 p., можливо, від переохолодження.
Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався вірним собі до кінця! Та навіть у найтяжчі хвилини життя Василь Стус твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом і буде почутим.
Поховано на цвинтарі в селі Копальному, могила № 9.
У листопаді 1989 р. Василя Стуса разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.
Ответ:
Бо були присвячені козацьким війнам, висловлювали інтереси українського козацтва і старшини, тому їх ще називали козацько-старшинськими.
Объяснение: