Сын помещиков Простаковых, считается недорослем.Учится но делает это с большой неохотой, отличается тупостью, невежеством и ленью.Грубый и жестокий пользуется тем что его любит мать.Остановился в своём развитии.
В наше время нет крепостного права.Тарас Шевченко рано стал сиротой,воспитывался мачехой.У него было много братьев и сестер.
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на допомогу тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.<span>Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.</span>
Повесть начинается с описания картины ночного украинского хутора. Завершился последний перед Рождеством день, а за ним наступила ясная звездная ночь. Из трубы одной хаты на метле взлетает ведьма. Она летает по ночному небу и собирает звезды. А в это время черт крадёт месяц. Он это сделал потому, что знал, сегодня Чуб приглашен дьяком на кутью, а дочь его красавица останется дома, к ней в это время придет кузнец. Вот этому кузнецу и мстил черт. Кузнец этот, довольно добротный художник, написал однажды картину, где святой Петр в день страшного суда изгоняет из ада злого духа. Черт всячески мешал кузнецу, но работа была доделана, доска внесена в церковь и вделана в стену. С тех пор и поклялся черт мстить кузнецу. Украв месяц, черт надеялся, что в такую темноту Чуб никуда не пойдет, а кузнец при отце не решится приходить к дочке Чуба. Чуб же, выходя вместе с Панасом в это время из своей хаты, раздумывал, на что ему решиться: идти к дьяку или нет. Чуб всё-таки решился идти и оба кума отправились к дьяку.