Вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку:
Я швидесенький Вітряк,
обертаюсь так і сяк.
І мене ніхто й на мить
не посміє зупинить!
І раптом Вітрячок зупинився.
— Дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося?
— Нічого особливого,— озвався поряд дядько Вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити.
— Ти хто такий?
— Той, хто допомагає тобі обертатися. Звуся я Вітер.
— Не чув про такого! — невдоволено проказав Вітрячок.
— До речі, від мене походить і твоє ім'я: Вітрячок. Правда, схожі?
— Та я зараз!.. Та я...
— Якщо ти, Вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. А ти служитимеш сідалом для галок і горобців.
— Та я... Я, дядьку Вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої слова... Перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? До того ж у мене навіть пісня нова народилася:
Ми — єдина сім'я:
дядько Вітер і я,
і ніхто зупинить
нас не зможе й на мить!
З того часу...
Ігор Січовик
З якою інтонацією треба читати слова Вітрячка? А Вітру? Які слова читатимеш невдоволено, які — здивовано, а які — з вибаченням?
Спробуй проспівати пісеньку Вітрячка.
Придумай продовження казки.
Прийшла весна , співають пташки ростуть перші квіти зеленіє травичка.Але цій красі не буде повністю холодний зимовий вітер.
І гарні листочки та травичка покриваються інеем.Але весна не здаеця вона просить сонечко світить та розтоплюе холод .Ось так весна перемагав у бою холодну та сувору зиму
На уроці української літератури ми прочитали оповідання Володимира Винниченка <Федько-Халамидник>.
Як тільки я прочитала перший абзац мені Федько не сподобався. Ніхто б не хотів товарищувати з такою розбишакою.Ніколи я не зустрічала таких людей. Але після того як я прочитала це оповідання до кінця Федько став моїм улюблений героєм. Це дуже був гарний товарищ. ВІн був взмозі підтримати друзів у тяжку хвилину. Через це відплатився своїм життям, яке вже ніколи не повернеш.
Федько-халамидник - мій улюблений літературний герой.
Якщо так, то ось:
"Шпага Славка Беркути" - це достатньо сильний, в сенсі повчальності та моралі твір. Він дійсно зачіпає важливі соціально-психологічні питання, головні герої відображають різні типи поведінки дітей, особливо, підлітків.Авторка доводить до читача значущість батьківської підтримки. Тато Славка пройшов через концтабір, коли сам був маленький. Він готує свого сина до можливих труднощів, допомагає йому загартовувати тіло і дух.Крім того, Славкові допомагає його тренер, він для юного фехтувальника - як старший брат.Батько Стефка ж, навпаки, - пиячить та зовсім не звертає уваги на те, що його синові потрібна увага, порада, любов, піклування.Таким чином, Ніна Бічуя досить реалістично показала такі проблеми сучасної сім'ї, як відсутність одного з батьків, алкоголізм, байдужість, відстороненість членів родини.Взагалі, у книзі змальовано дуже багато таких подій та ситуацій, переживань та почуттів, що можна із впевненістю сказати:"Це варто прочитати кожній дитині!" Разом із героями, юний читач підготується до дорослого життя і зустрічатиме більшість труднощів із піднятою головою.
Добрий день Павлусю, прочитав твір про тебе я зрозумів що ти дуже смілива людина, я думаю мало хто піде на таке що б захистити сестру.Ти пережив багато чого, але я важаю що це було правильно, ти дуже сміливий, я хочу бути таким як ти(смілививм, рішучим). Прощавай Павлусю.