Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
<span>Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя. </span>
<span>Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість. </span>
<span>Повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя. </span>
Діти ціляли в Фрідріха грудками, а він відповідає на їхню жорстокість добротою.
Його головні добрі риси - доброта, щирість, чуйність, поважно ставиться до дітей, жінок; працьовитість. Любить природу і цінує красу.
Хвороба скосила його і він покінчив життя самогубством.
1.зустріч Марусі з Петром
2.перше кохання дівчини
3.прохання батька на благословення
4.петро їде на заробітки
5.хвороба Марусі
6.смерть дівчини
7.Петро з туги йде у ченці
8.Самогубство Петра
Юрко —
міський хлопець.
Риси характеру героя:
а) брехливий і жорстокий;
б) грубий у ставленні до Тосі;
в) байдужий до страждань качки-матері та її дітей;
г) хвалькуватий та підступний.
Юрко — уособлення людської жорстокості.
Тося -
сільська дівчина, яка прагнула пізнати міське життя.
Риси характеру:
а) чемна і порядна;
б) чуйна і добра;
в) здатна до співпереживання;
г) вміє прощати образи Юрка, його зневажливе ставлення до неї;
д) любить природу, турбується про неї.
Тося — уособлення людської доброти, милосердя.
Ответ: Існує стародавня китайська приказка : "Боїшся - не роби. Робиш - не бійся. Зробив - не шкодуй". Вона показує, що коли треба щось робити, то не можна зупинятись і переживати. Добро варто робити завжди і не важливо боїшся ти чи ні. Адже саме завдяки добрим людям цей світ тримається міцно і впевнено. Боятися чогось, когось - погана звичка, від якої варто позбуватися. Інакше вона супроводжуватиме вас протягом усьго життя і ні до чого хорошо це не приведе.
Тому роблячи діло - роби сміло!