Загальноприйнятою є думка, що людина – це найрозумніше створіння на землі. Сьогодень учені дослідили психіку найрізноманітніших живих істот, що мешкають поруч із нами. Виявлено вже, що певні тварини розумніші за інших. Деяких з них, наприклад, дельфінів, приматів та собак, вважають на щабель вищими у плані розумового розвитку, у порівнянні з простішими. Але людину з її статусом царя природи ніхто ще не наздогнав.Як на мене, ця роль, що відведена людині як найбільш розвинутій істоті, вимагає великої відповідальності. Адже саме лише усвідомлення своєї вищості над іншими призводить до загарбання та підпорядкування. Має бути й віддача навзаєм, вдячність природі за її дари.У чому ж полягає ця відповідальність? Передусім – це усвідомлення свого зв’язку з усім живим на Землі. Це розуміння є запорукою дбайливого ставлення до братів своїх менших. А як відомо, ставлення до тварин є показником характеру людини. Варто остерігатися людей, що не люблять тварин. Така риса може свідчити про жорстокість цієї особи.Коли ти усвідомиш свою кревну спорідненість з усім живим, тобі навряд чи буде байдуже до стану навколишнього середовища. Тоді ти зрозумієш, які наслідки мають забруднення людиною річок та ґрунтів, нераціональне використання багатств та ресурсів землі тощо.Водночас свідомі своєї ролі люди будуть відповідно ставитись і одне до одного. Допомогти чи підтримати товариша, дати пораду, підтримати у скрутну хвилину – це для них природно. Адже вони розуміють, що усі ми брати!<span>Отже, людяність для мене – це передусім усвідомлення свого відповідального призначення щодо усього живого на землі. Виявляється воно у дбайливому та уважному ставленні одне до одного, як до людини, так і до найменшої тваринки.</span>
Томущо гноми це казковi iстоти
Я вижу Украину несчастной ,подавленной,разграбленной.Постоянные споры между простыми казаками и старшиной,городовыми казаками и запорожцами.Идея этого рассказа это призыв к соединению народа.
У багатьох людей є хобі. Хобі це-те заняття, виконання якого приносить нам радість і спокій. Вірніше сказати, це хобі – то справа, що ми завжди виконуємо з ентузіазмом, у вільний час.
До того ж хочеться сказати, що у кожної людини можуть бути різні улюблені заняття, тобто хобі. Хтось любить читати, хтось танцювати, цей список можна продовжувати до нескінченності.
Наприклад, мій тато дуже любить ходити на риболовлю. Практично кожні вихідні він намагається знайти час для свого улюбленого заняття. До того ж його хобі прибуткове. З риболовлі він приносить великий улов, тому наша сім'я завжди може харчуватися смачною рибою. Деяку частину риби, мама продає знайомим. Вона дуже радіє, що татове хобі годує сім'ю, і приносить невеликий дохід.
А ось моя мама дуже захоплюється кулінарією. Вона пече такі смачні пироги та печиво. Таку чудову випічку в магазині не купиш. Мама каже, що готування і випічка приносить їй істинне задоволення. Ми діти дуже радіємо, що у нашої мами таке корисне, а головне смачне хобі.
Я, як і моя мама, дуже люблю готувати. Правда мама особливо не дозволяє мені працювати на кухні, але коли я вирушаю на канікули до бабусі, тол ніхто не заважає мені пекти пироги і робити торти. Бабуся мене дуже хвалить, і говорить, що у мене талант до кулінарії.
Її слова мене дуже тішать, і можливо моя майбутня професія буде пов'язана з харчовою промисловістю. Я мрію стати шеф-кухарем у ресторані. Бабуся мене підтримує, і говорить, що людина повинна займатися тією справою, до якої у нього лежить душа.
Кулінарія моє покликання. І я пишаюся тим, що у мене є улюблена справа. Тим більше, вже настільки в юному віці я чудово готую і печу. А головне все це мені дуже подобається. На своє день народження, я сама спекла величезний торт, який дуже сподобався всім гостям. Звичайно, щоб було швидше і легше, мама трохи допомогла мені з бісквітами.
Я думаю, що ніколи не покину своє улюблене заняття. І воно стане справою всього мого життя.
1. Літопис Григорія Грабянки — козацький літопис 2-їполовини XVII — початку XVIII століття2. Літопис складенийгадяцьким полковником Григорієм Грабянкою. Твір користувався популярністю серед старшини Війська Запорозького. У центрі уваги літопису події Хмельниччини 1648— 1654 рр. та Руїни. Оригінал твору не зберігся. Відомо близько 20 списків твору.3. Твір Грабянки значною мірою компілятивний. Головні джерела: спогади сучасників,літопис Самовидця; «Синопсис», якийдовгий час слугував свого родупідручником історії івитримав близько 30 видань, а особливо поема поляка Самійла Твардовського «Громадянська війна».4. Літопис Грабянки не є простим механічним зведеннямвідомостей, взятих із різних джерел. Це самостійний твір, в якому відчутне виразне авторське начало. Він описує історію з часіввиникнення козацтва і до 1709 року.5. У тексті літопису подається багато державних документів,гетьманських універсалів,актів, грамот.6. Вірші на герб Малоросійський Війська Запорозького воїн знаменитий Щохвилини ладен край свій боронити, І хоч супостата не зрить пред собою, Однак зброя завжди готова до бою. У повсталих сила полягає в тому, Що боронять волю батьківського дому.В першу-ліпшу хвилю стануть проти злого, Щоб не зріть в неволі нікого живого. Бо відомо здавна — справа пастуха Від отари гнати хижого вовка.7. Корисні посилання Стаття про Літопис Григорія Грабянки на україномовному розділі Вікіпедії http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm Ізборник