1)По радіо передавали, що потепління настане не скоро.
2)Завтра я піду з другом у кіно.
3)Нещодавно я вперше проїхався(лася) на таксі.
4)Мама купила авокадо.
Що робить мене щасливою.
Щастя кожна людина розуміє по-своєму.
Для більшості населення нашої планети щастя— це високооплачувана робота за спеціальністю, дім,у якому є достаток, дружина та слухняні діти. А для когось воно – це здоров'я близьких, для інших щастя – це просто жити і насолоджуватися життям. Мабуть, на цілій планеті важко знайти двох людей, які зможуть однаково описати своє «щастя».
Мене ж по-справжньому щасливою роблять багато речей.
По – перше, щастя для мене полягає у пізнанні нового, незвіданого, невідомого, що я роблю щодня на уроках у школі, вивчаючи нові теми та довідуючись про те, чого раніше не знала.По – друге, поряд зі мною рідні та близькі люди , їм нічого не загрожує. Вони люблять мене,і я люблю їх. Це теж щастя.По – третє, відчуваю щастя, коли наслідки моєї праці приносять радість іншим і згадую Довженкові слова, що «найсвітліша краса її (людини) в труді.»
Бути щасливим у моєму розумінні - це бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, своїх рідних, працю, справедливість.
Я часто запитую себе: чи була щасливою Леся Українка? Нелегко їй жилося, все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.
Отже, щоб бути по – справжньому щасливою треба так мало і водночас так багато: дбати про інших, бути їм потрібною, займатися тим, що приносить тобі радість і позитивний настрій, а також робить тебе трохи щасливішим.
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
Я вважаю своїм справжнім другом свою маму. Ви напевно запитаете мене, чому саме мама?
Ось я вам зараз і відповім тому, що я своїй мамі можу розповісти усе, що в мене на дущі, про свої почуття. Тобто усе, що в мене накопичилося в серці, і якщо я їй все розповім, то в мене аж камінь з серця йде геть. Моя мама мій найкращій друг.І я її дуже сильно люблю.
Н.в.-річка, дочка, вухо, око;
Р.в.-річки, дочки, вуха, ока;
Д.в.-річці, дочці, вухам, окові;
З.в.-річку, дочку, вуха, око;
О.в.-річкою, дочкою, вухами, оком;
М.в.-на (у) річці, дочці,вухах, оці.