У кожному прислів’ї відображається глибинна і мудрість народу, що формувалася тисячоліттями. Не даремно прислів’я «не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш» можна зустріти не лише у багатьох європейських мовах, а й навіть у Біблії. Цар Соломон говорив: «Хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». Християни вірять у невідворотну кару, якої зазнає людина, яка заподіює комусь шкоду або має злі думки. Біблія вчить не робити зла іншим, бо воно обернеться проти тебе ж самого. У тенетах, які зла людина розставляє для інших заплутається її нога. Не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. Одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «Чорне, – казав засновник буддизму Шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. Вчинок є початком будь-якого існування». Буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування Всесвіту із усіма ступенями та розрядами, а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. Будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не покидаючи». Не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі. Звісно, віра у Бога – справа кожної окремої людини. Але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. Скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. По суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому. <span>Зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. Руйнуючи все навколо людство знищує само себе. Яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.</span>
Діти бігали по доріжках та алеям старого парку. По деревах з гілки на гілку стрибала білочка. По кущах розселилися снігурі. По суботам ми ходимо до басейну.
Арешті завітала до нас красуня-зима. Вона прийшла у білосніжній пухнастій сукні. Щодня посилає своїх помічнниць-сніжинок, щоб вони покружляли у дивному танку. А діти, затамувавши подих, спостерігали за ними та розглядали їх на своїх рукавичках. Весело о цій порі дітям. Їх чекають розваги на лижах та санчатах. Ось уже й сніговик зустрічає перехожих. Ідеш зимовим лісом, навколо тиша, тільки сніг рипне під ногами. Зима своїми холодними руками та подихом по-своєму прикрашає людські оселі. І вже на шибках з’являються чудові та неповторні візерунки. А що відбувається на річках та озерах? Мабуть, вона захопилася своєю силою та захотіла побешкетувати. Усі водойми скувало льодом. <span> У цю пору ми святкуємо багато свят. Вони приносять радість у наші оселі, зігрівають серця у зимовий час! Усі діти з нетерпінням чекають святого Миколая. Для чемних малят він завжди має чудові подарунки. Згадаємо Новий Рік, Свят-вечір, Різдво, Водохреща, день святого Валентина. Вони теж радують нас усіх: і дорослих, і малих.</span>