Мову тварин треба розуміти для того щоб не зашкодити їм у нашому суспільстві.
Адже зараз такі часи,коли ніхто не боїться образити тварин.І ніхто не думає про наслідки.Тому потрібно розуміти мову тварин,щоб знати,що вони потребують і взагалі,якщо ми будемо розуміти мову тварин ми зможемо їм допомагати а вони,в свою чергу, нам.
прості: повязувалася,зближується, базується, ушляхетнює, шанували та звеличували, уславлюємо, любить,здається
скл.дієслівні: мали відповідати, не воліє жити,
скл. іменні: була непорушною,найнеобхідніше, неоціненна,прекрасна,бути людиною і другом.
Поетична розповідь про дитинство за повістю "Гуси-лебеді летять":
Дитинство - найчарівніша пора. З цим погоджується і М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять". У цьому тексті автор ділиться найсокровеннішим - розповіддю про власне дитинство, стосунки з однолітками, цікаві історії з дорослими. Він з особливою теплотою згадує своїх рідних людей та ті зовсім не безтурботні, проте щасливі дні.
Дитинство письменника проходило у 20-х роках минулого століття. Було все: нестатки, голод, холод. Але було й чимало світлих та прекрасних митей. Михайлик розповідав про себе сам, був жвавою та допливою дитинкою. Хлопчик з особливою шаною ставився до природи та навколишнього світу, розумів його. Можливо, і я колись складу поетичну розповідь про своє дитинство.
Прийшов перший місяць весни — березень. Сніг ще лежить заметами в лісах і перелісках, але він став сірим і щільним, важким від води. Побігли струмочки. Ночами морозу вдається зупинити їхній веселий біг. Але все одно всюди відчувається весна. Прозорим блакитним небом пливуть хмари. Повеселіли птахи. Перша зелень крихітних листочків так радує серце — весна прийшла!
І з'являються перші ніжні квіти серед снігу, що тане, і зволоженої землі. Це пролісок! У кожному куточку країни він свій. У Сибіру — це фіолетово-синій простріл, або сон-трава. У середній смузі пролісками звуть блакитну чубарку, білу анемону, медунку, гусячу цибулю, жовтий первоцвіт.
Біля столу сидять батько та матір .Петрик бавиться на дивані : коника сідлає, в далеку дорогу збирається,про мандрівки за синє море мріє...
Глянула мати у вікно й каже батькові _ Тітку Марфу чорт несе . Петрик мерщій розсідлав коня ,підвівся ,щоб глянути у вікно на те вже було пізно.Тітка Марфа стукала в двері.