ИЗВИНЯЮСЬ, ЧТО НЕ ОЧЕНЬ КРАТКО.Пополнение библиотеки первейшей своей обязанностью считали Птолемеи.
Один из царей этой династии отказался продать голодавшим афинянам пшеницу,
пока те не согласились передать в Александрийскую библиотеку подлинные
рукописи Эсхила, Софокла и Еврипида, с тем, чтобы с них были сняты копии.
Однако Птолемей предпочел потерять огромную сумму - 15 талантов, -
оставленную у афинян в качестве залога, чем вернуть подлинники. В Афины
были возвращены только копии. Правда, прекрасно выполненные, но - копии.
Выражение "ахиллесова пята" можно применить, указывая на слабое место оппонента.
А "троянский конь" употребляется в случае, когда коварно преподноситься подношение(дар) и эти наносится вред оппоненту. В сказке "Спящая царевна" яблоко было таким "троянским конём".
Да, да, в них стреляли! И? Что сделать то надо?
Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.
Починаючи з сер. XIX ст., у Західній Україні крізь залишки феодалізму пробивалися паростки соціального прогресу. Помітне пожвавлення в економіці почалося наприкін. 60-х — на поч. 70-х років. Та лише в 70—80-ті роки відбулося становлення фабрично-заводської промисловості, хоча й тоді з 869 підприємств Східної Галичини більшість були дрібними, на яких було зайнято по 5—10 робітників. Дрібні підприємства переважали також на Буковині та в Закарпатті. Провідними були борошномельна, лісопильна, нафтова галузі, де до сер. 90-х років завершився промисловий переворот.
Названі вище галузі виробництва у Галичині стимулювали залізничне будівництво. У 60-ті — на поч. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із Заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й з воєнно-стратегічних міркувань. Згодом воно з'єднало Львів з українськими землями, що входили до складу Росії. До поч. 1901 р. довжина залізниць досягла 3859 км, що сприяло розвиткові торгівлі й промисловості.
Наприкін. XIX ст. почали розвиватися металообробна та машинобудівна галузі промисловості, хоч і на низькому технічному рівні.
Проте Західна Україна залишалася землеробською. У сільському господарстві почали застосовувати нову техніку, вирощувати нові культури, використовувати вільнонайману працю, розвивати торгове тваринництво та зернове господарство. Земля, як і раніше, була зосереджена в руках поміщиків і селян, які розбагатіли. У Східній Галичині налічувалося 80 % дрібних селянських господарств, на Буковині — 87 %. Схожа картина спостерігалася і в Закарпатті.
Селяни сплачували непосильні викупні платежі, витрачали великі кошти на тривалі судові процеси заліси й пасовиська, пропінацію. Економічний тягар значно посилювали також прямі та непрямі податки, різноманітні повинності. Погіршували непросту ситуацію й корчми, що стали неодмінним атрибутом західноукраїнських сіл.
Становище селянства Західної України значно погіршилося внаслідок економічної кризи 70—80-х років XIX ст. Зокрема, Галичина за смертністю населення посідала перше місце в Європі. Тому не дивно, що впродовж усього пореформеного періоду не припинялася боротьба селян за свої права. У Східній Галичині й Північній Буковині відбувся 871 селянський виступ. Селяни використовували такі форми боротьби: відмову працювати у поміщицьких маєтках, страйки, збори, захоплення поміщицьких земель, втечі, підпали.
Важким було становище робітників. Тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, умови праці та життя залежали від підприємців. Хоч у 1885 р. австро-угорський уряд видав закон про обмеження робочого дня 11 год. насправді він тривав Значно довше. Зарплата західноукраїнських робітників була найнижчою в імперії. До того ж жіночу та дитячу працю, яку Досить широко використовували у промисловості краю, оплачували наполовину менше за чоловічу.
Козацькі повстання, які розпочались 1625 року
1630 року відбулося повстання під проводом Трясила, після чого 1632 року були видані "Пункти для заспокоєння руського народу", православна церква узаконена і Петра Могилу висвятили на митрополита