Моє рідне місто — Харків — дуже багате на пам’ятники, є серед них такі, що присвячені видатній, особі, є встановлені на честь якихось подій або й простих людей. Однак серед величезної кількості монументів найулюбленішим є все ж таки пам’ятник, який кожному харків’янину відомий під назвою Дзеркальний Струмінь. Його називають так через те, що струмінь води, котрий спадає невеличким водоспадом із фонтана, є досить широким і тонким, тому справді нагадує дзеркало.
Мало хто знає, якою була історія цього пам’ятника, але всі ми звикли бачити його навпроти побудованого у 1980-х роках театру опери та балету. Зараз його частіше називають Дзеркальний Струмінь, дехто пам’ятає назву Скляний Струмінь, однак офіційна назва цього фонтана-альтанки при побудові була такою — Пам’ятник Перемоги. Улюблений пам’ятник багатьох харків’ян було споруджено 1947 року. За рік до того на місці його створення було закладено сквер Перемоги. Загальний план як скверу, так і самого фонтана розроблявся групою архітекторів на чолі з В. Коржем. Харківський Дзеркальний Струмінь повторює аналогічну споруду в місті Кисловодськ, що в Росії. До шістдесятиліття пам’ятника було проведено його реконструкцію, після якої фонтан заграв новими барвами.
У сучасному місті Дзеркальний Струмінь є визначним місцем. Сквер навколо нього є дуже мальовничим і затишним, незважаючи на близькість до центральної вулиці міста, тому завжди привертає увагу харків’ян. Багато людей домовляються тут про зустрічі, а закохані про побачення, оскільки пам’ятник розташований у центрі міста. Сюди приїжджають молодята, щоб провести першу в спільному житті фотосесію. Кожна екскурсія для гостей міста також має тут зупинку.
Відповідь:
У дитинстві, коли я захоплювався пригодницькими книгами про лицарів і героїв без страху і докору, мені дуже хотілося стати схожим на них. Адже бути героєм, здійснювати подвиги в ім'я добра і справедливості, дуже почесно.
В наш час лицарів, звичайно ж, немає. Але подвиги все одно відбуваються з дня у день. Так чи обов'язково одягатися в обладунки, носити в піхвах сталевий меч і мати вірного бойового скакуна для того, щоб зробити подвиг? Думаю, що ні. Для деяких людей подвиг стає професією, наприклад: пожежні або поліцейські.
Вони щодня ризикують власним життям заради загального блага. Ці люди, не шкодуючи себе, кидаються у вогонь або під кулі і рятують чужі життя.
Є і такі герої, які не ризикують своїм життям, проте все одно зроблять подвиг. Наприклад, працівники дитячих будинків. Вони виховують чужих дітей, як своїх, щодня даруючи їм любов і турботу. Мені здається, на це потрібно чимало сил, наполегливості, любові і терпіння. Завдяки їм виростають повноцінні люди, не озлобившиеся на цей світ, а цінують те, що мають. Це далеко не єдиний приклад подвигу, здійсненого без ризику для життя, але від цього не менш цінне.
Кожен з нас може зробити подвиг, великий або малий. Для цього потрібно просто робити добрі вчинки, не чекаючи нічого взамін: нагодувати бездомного кошеняти, допомогти літній людині донести важкі сумки або підтягти однокласника по якому-небудь предмету. Все це може стати маленьким подвигом, адже важливий не рівень ризику для життя, а користь, яку твій вчинок приніс іншому.
Можна навіть зробити подвиг для себе. Наприклад, зібрати всю волю в кулак і двієчника стати відмінником. Ось це буде справжній подвиг. Для цього, безумовно, знадобиться чимало часу і старанності, але адже і мета стоїть.
Так що, якщо захочеться зробити подвиг, варто просто озирнутися навколо, можливо комусь саме зараз потрібна допомога.
Пояснення:
<span>Мороз [моро́з] мо - роз2 склади, 1-й відкритий, ненаголошений, 2-й закритий, наголошений.м - [м] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о ] - голосний , ненаголошенийр - [р] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о] - голосний, наголошений<u>з - [з] - приголо</u>сний, дзвінкий, твердий5 букв, 5 звуків</span>
Заєць — [за/йец'].
Перший склад відкритий [за-], другий — закритий [Йец].
Звуків п'ять, букв п'ять, але повної відповідності між ними немає:
йотована буква є позначає після голосного два звуки, а м'який знак не
позначає окремого звука, а тільки м'якість попереднього звука [ц'].
Голосні звуки: [а], [еи] (ненаголошений).
Приголосні: [з], [й], [ц'].
Приголосні: [й] — сонорний, [з], [ц] — шумні, з них [з] — дзвінкий
лйого глуха пара [с]), [ц'] — глухий (його дзвінка пара [дз']).
Приголосний [з] — твердий, [ц'] — м'який, [й] — завжди м'який.
У цьому слові є чергування голосного [е] з нулем звука: [зайец' зайц'а], так зване — випадне е
<span>Джерельна [джеирел'на]. У словi 8 звукiв, якi позначаються на письмi
10 буквами. Двi букви д i ж позначають один звук [дж], буква ь не
позначає звука, а позначає м'якiсть попереднього
приголосного, тому в словi букв бiльше, нiж звукiв. ïдок]
— приголосний, дзвiнкий, шиплячий, твердий; [еи] —
голосний, ненаголошений; [р] — приголосний, сонорний, твердий;
[е] — голосний, наголошений; [л'] — приголосний,
сонорний, мякий; [н] — приголосний, сонорний, твердий; [а]
— голосний, ненаголошений. У словi три склади: [джеи-рел'-на].
Перший склад [джеи] — вiдкритий, ненаголошений; другий склад
[рел'] — закритий, наголошений; третiй склад [на] —
вiдкритий, ненаголошений.</span>
Надворі була білосніжна зима. Пажали легкі сніжинки. Світило сонечко.
Пташкам було холодно. Діти дуже переймалися, бо любили пташок. Вони вирішили збудувати годівницю. Діти працювали в парах. Коли вони добудували, то вирішили насипати туда зерняток. Вони стрімголів поспішали повішати годівничку. Коли вони її повісили пташки їли зернятка та дивилися на них так, наче дякували їм.
Росла в місті Горобинка.Вона була дуже добра і щедра. Кожного року деревце віддавало свої ягідки не тільки дітям, а ще й маленьким пташкам. Горобинка дуже любила пташок.А вони у відповідь зігрівали її взимку розносили її насіння далеко у нові краї