Трапляється - (т р а п л(мяке л) а й е ц а) 10зв, 11б, 3с.
Без мови немає народу
Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос — українська мова. Не. та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира — справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання над матінкою Україною Тарас Шевченко. Ще й досі бринять у моєму серці його слова:
Ну, що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива, Як їх почує!..
Від цих слів стало б легше на душі, мені здається, й Іванові Франку, і Лесі Українці, і Михайлу Коцюбинському, і ще багатьом і багатьом поетам та письменникам, які усією душею любили свою мову, вірили, що з часом вона заволодіє розумом своїх дітей, і вони ніколи не зможуть її зректися. Тому вони і писали тільки українською мовою, щоб їхні творіння служили вірою і правдою саме українцям. Вони були справжніми патріотами своєї землі, знали, що колись вона стане вільною, і тоді по усіх її кутках буде чутно щиру, співочу українську мову.
Дійсно, без мови народ — ніщо. Як важко відчувати себе чужим у рідній стороні, тому що забув свою мову. Тоді тебе ніхто не привітає, не назве своїм товаришем, не благословить. А це схоже на смерть, повільну смерть серед близьких тобі людей. Тільки та людина, яка вчить, любить рідну мову, має право називатися Людиною, має право бути серед тих, кого любить, адже вони цінують українську мову і намагаються передати у спадок своїм нащадкам велику, непохитну любов до рідного слова.
Якщо ж забути про рідну мову, то ніхто не дізнається про історію українського народу, бо тільки словами рідної мови можна передати те, що відбувалося багато століть тому. Той народ піде в небуття, втратить свій "голос" —мову. Недарма стверджував Володимир Сосюра:
О мово рідна! їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.
Форсування Дніпра закінчилося повною поразкою німецьких військ.
Я ж тобі телеграфував вчора.
Марино, перестань мене атакувати своїми запитаннями!
Як правило, у багатьох життєвих ситуаціях , діти наслідують своїх батьків
Найгірший студент* <span>нашої групи після розмови із викладачем та матір'ю, почав краще навчатися. </span>
- Мамо,треба писати листа діду морозу,бо скоро Новий рік.
- Авжеж,ми обов'язково це зробимо!
- А ялинку тато купить?
- А як же,це найулюбленіше свято нашої родини.На Новий рік до нас прийдуть усі рідні люди:і бабуся,і дідусь і хрещені батьки.
- Ми у школі будемо вчити вірши і розповидати діду морозу.
- І дома треба розповісти вірш,для того щоб отримати подарунок.
- Я обов'язково розповім вірш,як завжди це роблю і ялинку з батьком прикрашати буду!
- Так,це традиція нашої родини, наряджати ялунку разом з батьком.
- Я дуже люблю це свято це свято нашої родини