... І жили вони разом довго і щасливо.. Ні в казці сказати ні пером описати.. Тут і казці кінець, а хто слухав молодець!..з тих пір жили вони довго і щасливо..По вусах хоч і бежало в рот ні краплі не потрапило
У мене є багато вільного часу. Тому я полюбляю використовувати його з користю. Наприклад, останнім часом я займаюсь комп'ютерними технологіями. На вихідних планую очистити від пилу свій комп'ютер. А також допоможу своєму другові. Отож, у мене нове хоббі. Я почав захоплюватись комп'ютерними технологіями.
<span>Україна — благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні річки, зливаються з горизонтом золоті хлібні лани.</span><span>
Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славна країна...</span>В Україні, славній своєю красою, народився Тарас Григорович Шевченко — великий український народний поет. У тяжких кріпацьких злиднях минало його дитинство. Але була в маленького Тараса мати з люблячим серцем, був батько з лагідними очима, дідусь з мудрими розповідями про героїчне минуле рідного краю:<span>Село на нашій Україні —Неначе писанка село,Зеленим гаєм поросло...Сам Бог витає над селом.</span>А потім не стало рідних. Хлоцець-сирота опинився в чужому холодному Петербурзі — не стало й Батьківщини . Спогади про рідний край, щира любов до нього, тута за Україною зустрічаються у віршах молодого поета.<span>Україно, Україно!Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю,Заплаче серденько!</span>Опинившись у засланні, Шевченко линув думкою в рідні місця. Ходив берегом мертвого Аральського моря, а очі бачили розкішну природу України:<span>Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.</span>Як не вистачало Шевченкові, насильно відірваному від України, її зелених гаїв під блакитним небом, пахощів квітучих садів, співу соловейка під золотими зорями, величного спокою замріяних могил! З яким розпачем поет, закинутий злою долею в чужі казахські степи, промовляв: «0 доле моя! Моя країно! Коли і вирвусь з цієї пустині? »Після заслання Шевченкові не дозволили оселитися в Україні. І лише після смерті Тарас Григорович, для якого не було «на світі України», не було «другого Дніпра», назавжди повернувся на свою прекрасну омріяну Батьківщину.
Заява
Дорогий директор! Я хочу написать заяву на троїх учениць 7-А класу. Вони на урокє просили друг у друга ручку, с мого дозвола. Я знаю шо розрішила їм ділитися ручкою на урокє з мого дозвола, але все одно не довольна, шо вони діляться ручкою на урокє з мого дозвола! Свої діла треба на пєрємєнє робить! Ось така в мене заява. Прошу приняти її до вніманія!
З повагою учительниця Укр. мови Інна Афанасівна.