Будь-що-будь, з діда-прадіда, дотепер, до побачення, пів'ящика, півострів, пів-Ковалівки, по-батьківськи, по-моєму, стосімдесятимільйонний, навесні, в цілому, день-другий, на жаль, кінець кінцем, зроду-віку, рік у рік, коли-не-коли.
«Хліб - всьому голова» ця мудре прислів'я відома, мабуть, усім ще з дитинства. Багато мудрості і поваги закладено в ній, яка століттями передавалася з покоління в покоління. Берегти і свято ставитися до хліба вчать нас з малих років наші улюблені мами. Зі свіжим хлібом і насипаної наверх нього сіллю зустрічали наші предки всіх дорогих гостей, які прийшли з чистими помислами або з хорошими новинами. Короваєм благословляли батьки молодих на хорошу і щасливе життєву дорогу. Коли народжувалася дитина в сім'ї, йшли в гості обов'язково з хлібом. Наші далекі предки глибоко шанували і підносили хліб, тому що вони знали ціну важкої праці людей, які вирощували його на полях. Адже раніше не було сучасних новітніх технологій, а все робилося вручну і було потрібно вкласти багато сил і вміння. Вони присвячували йому багато хвалебні пісні, складав різні прислів'я. Раніше вважалося, якщо в будинку був хліб, то сім'я жила щасливо і благополучно.
Кіт Мурко,озеро Світязь, зупинка "Оболонь", поема "Тополя", академік Борис Платон, учениця Ковальчук, гора Говерла, місто Львів, річка Десна, дід сторож, ворон-птах, трава звіробій.
Пригодонька<span>, </span>явороньку, <span>зелененький,</span> козаченьку,
молоденький, серденько,
сіделечко, вороненький, калиноньку
<span>Суфікси -оньк, -еньк, -ечк.</span>
Слово двадцять ми пишемо як двадцять а говоримо як двацять.