Мені більш сподобався (і мя улюбленного героя)Тому,що він сміливий,весилий,дружелюбний,поважний.Він завжди домогає другові.Придумивиє якісь штуки-викаблуки цікаві.
Я впевнений, що кожен, хто коли-небудь читав твори Великого Кобзаря, не залишився байдужим! Особисто мене надзвичайно вражає та різноманітність форм, тем та проблем, яку ми бачимо у творах Шевченка. Є в його творчій спад-; щині і романтичні балади з елементами містики та чаклунства, і ліричні поезії про кохання, настільки щемливі, що іноді сльози навертаються на очі, і стилізації під народні думи, і реалістичне зображення народного життя у поемах, і філософська поезія, настільки глибока, що і зараз я із захопленням розмірковую над деякими думками Тараса Шевченка. Окрему частину своїх творів геній української літератури присвятив історії нашої Батьківщини. Велика частина історичних творів Шевченка має під собою реальні події, деякі з творів оперують узагальненими образами. Проте у будь-якому з них ми відчуваємо таку любов до своєї країни, до її народу та історії, що й самі помічаємо щось таке щемливе та горде всередині себе, що заведено називати патріотизмом.Одним із найкращих творів на історичну тематику, зокрема на тему козацтва, є поема «Гамалія». Головний образ поеми — отаман Гамалія. Цей образ не змальовує нам реальну історичну постать, він створений Шевченком. Але ж цікаво, що, попри свою «вигаданість», Гамалія залишається живим для читачів, він уявляється нами як реально існуюча людина. Мені здається, що це свідчення художньої майстерності Шевченка, яка, у будь-якому разі, все одно не підлягає сумніву…Отож, отаман Гамалія. Я уявляю його високим сильним чоловіком з глибокими карими очима, з яких проглядає мужність та звитяга, готовність до будь-яких випробувань. Козаки-запорожці, звісно, поважають та люблять свого отамана. Почувши плач невільників, Гамалія вирушає визволяти своїх земляків з ворожого полону. У місті Скутарі він з іншими запорожцями перемагає ворога, визволяє бранців та повертається додому. Отаман Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка. Він сміливий та мужній, не ховається за спини товаришів під час бою, ладний життя віддати за будь-кого із своїх побратимів, тим більше — за добробут та волю своєї Батьківщини. Я вважаю, що Тарас Григорович звернувся до зображення саме узагальненого, ніби «неіснуючого», образу з певною метою… Адже, з іншого боку, він міг змалювати реальну історичну постать, бо історичні свідчення козацьких походів, звісно, були. Але Шевченко створює саме узагальнений образ для того, щоб підкреслити, що усі події, що відбулися з Гамалією і його товаришами, могли відбутися (і, найімовірніше, багато разів відбувалися) з будь-яким загоном козаків. Уявіть собі, що за часів козацтва в Україні були тисячі таких, як Гамалія… Виходить, що мужній, сильний козак, який багато разів ризикував життям за своїх друзів та за Батьківщину, який понад усе цінує у своєму житті козацьку волю та рідну країну, ладний битися не на життя, а на смерть з її ворогами, — це типовий образ! Тобто не типовий образ для літератури про козаччину, а типовий образ з життя козаків! Особисто мене по-справжньому вразила ця думка!<span>Образ Гамалії, як і усі інші створені Кобзарем образи козаків, викликають справжнє захоплення та гордість за свою Батьківщину, яка породила на світ таких синів, синів, що по-справжньому її гідні. Я впевнений, що вивчення літератури, присвяченої темі козаччини в Україні, допоможе нам не тільки більше дізнатися про минувшину свого народу, а й уявити собі козаків, зокрема через образ отамана Гамалії.</span>
Всеволод был братом Игоря и сыном великого Святослава. Он, не думая ни секунды, откликнулся на призыв своего брата, Игоря, отправиться на защиту земель русских. Он отправился на войну вместе с братом, чтобы не только защитить свои земли и людей, но и добыть себе воинской славы. Это говорит о его честности и храбрости, о его большой отваге и любви к брату. Он говорит, что они с Игорем оба дети Святослава и должны помогать друг другу, быть для друг друга оплотом в таком тяжком деле, как война. Он собрал свою дружину, потому что считал себя защитником земли русской и понимал, что кроме них никто не станет защищать их земли.
Всеволод не только был смелым и верным братом и другом, он был хорошим военачальником, так как помог брату победить в первой битве. Его дружина его уважала и слушалась, потому что он первый шел в бой и старался показать пример того, как воюют настоящие мужчины. Автор показывает Всеволода не только как человека бесстрашного, но, даже, как отчаянного. Он показывает сцену, где Всеволод бьется с врагами, забыв обо всем на свете, забыв о своей жене, забыв даже о своей жизни. И именно эта его черта помогает продержаться достаточно долго, потому что его боятся половцы и нападают только большой толпой. Всеволод был очень привязан к брату и считал своим долгом помогать ему в походе, поддерживать его в трудной битве, поэтому, когда Всеволод погибает, Игорю приходится очень туго. Помощь Всеволода и его храброй дружины поддерживала дух не только всей армии, но и самого Игоря, который глубоко уважал и полагался на брата.
Автор превозносит таланты и качества Всеволода, называет его смелым и храбрым, это естественно, потому что на войну могут пойти и побеждать только храбрые люди, такие как Всеволод. Он не жалел своей жизни и жизни своих людей для того, чтобы оградить свои земли от набегов, завоевать богатство и обеспечить безопасность родных земель.