Якщо люди перестануть гадити у підьїздах!
Промітей
Могутній, величний
Зачаровує, повчає, надихає
<span>Захисник людей від свавілля богів
</span>Скіф
Я вважаю, що у пригоді на річці винен Толик.
Тому що, по-перше, Федько не хотів стрибати по крижинам. Це йому запропонував Толя. Він тільки хотів принижити Федька перед іншими хлопцями. Він вважав, це легко. Але виявилось, що замість того, щоб провалитись під лід Федько перейшов туди й назад. І хлопці у захваті раділи за ньго. По-друге,Толю ніхто не звав. Він із за цікавості пішов за ними. І потрапив у біду. А по-третє, Толю спас Федько, а він його ні. Це щераз показує нам, який Толя, а який Федько. І хто винен у тій пригоді.
Вітер накличе щедротної зливи
Яка із гілля пообтрушує цвіт
Моє відгукнеться кохання щасливе
І випурхне із-під зарошених віт.
Приспів:
А білі черемхи мов долі дівочі
Стоять серед гаю в обіймах весни
Над ними блакитність і зоряні ночі
І мрії казкові забілені в сни.
Білі черемхи ранкові сувої
Роси вишиванка на тім полотні
Що мати наткала із пряжі нової
Й пошила сорочку на щастя мені
<span>
<span>Де б не був, в якім краю -
Маю доленьку свою.
Солов'їв плекав для неї
В молодім гаю.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду |
Через гори навмання. | (2)
Чорні вуса підкручу,
Буйний вітер приручу,
Через гори, через доли
Вільним птахом полечу.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду |
Без дороги навмання. | (2)
Де б не був, в якім краю -
Маю зіроньку свою.
Солов'їв плекав для неї
В молодім гаю.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду |
Через гори навмання.
</span></span><span>
<span> <span>П'є моє коріння сік землі,
День лежить на білому крилі,
Подих вітру схилює жита,
Пролітають стомлені літа...
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
З нами линуть у добрі і у журбі
Материнські очі голубі.
Чарівлива пісня живить нас
І сумління сповідає час.
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
Є в моїх садах мале село,
Є криниця, чисте джерело,
А коли вертаюсь я з доріг,
Я цілую батьківський поріг.
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.</span></span></span><span>
</span>