<span>Русалонька із 7-В» характеиристика Софійки Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться допомогти родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа — це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі. Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.
</span>
Тема: Розповідь про народження Ісуса і страждання, яких зазнала Марія зі своїм сином
Украина це Европа и вам опа
Скільки промов ми чуємо про те, наскільки важливі гроші у житті окремо взятої людини. З одного боку, в сучасному споживацькому суспільстві, де існує так багато спокус для звичайної людини, користі від грошей багато. З іншого боку, гроші не здатні дати людині взагалі все, що вона хоче чи що може бути їй корисним. І тому є величезна кількість різноманітних цінних прикладів, у тому числі і в літературі. Наприклад, у творі під назвою «Сто тисяч». Саме його я спробую проаналізувати, щоб зрозуміти, чи все в житті можна виміряти грошима.
Приміром, я глибоко переконаний, що за гроші неможливо купити собі розум. Є люди, які з якихось причин позбавлені критичного мислення, вони не розуміють, до яких наслідків можуть призвести їхні дії та вчинки. Мені здається, що їм не вистачає розуму. Однак це зовсім не означає, що ці люди не можуть заробити грошей. У певний момент їх життєві обставини можуть скластися позитивно, і це принесе їм якусь фінансову вигоду, винагороду. Але якщо у людини відсутній розум, вона просто не зможе зберегти свої кошти. У житті кожної людини підстерігає безліч небезпек. Одна з таких небезпек – це шахраї і обманщики. Вони з радістю відберуть у недалекої людини всі її кошти, як тільки така можливість виникне. І людині не допоможуть її гроші. Через відсутність розуму вона їх просто втратить, дуже швидко і з негативними наслідками для себе.
Подібна історія спостерігається нами і в творі «Сто тисяч». Головний герой повірив в абсолютно безглузду історію про те, що існують повністю підроблені гроші, які зможуть замінити йому справжні. Йому було зовсім невтямки, що якщо б у єврея дійсно були такі гроші, то він би користувався ними самостійно, а не продавав комусь. Але головний герой був людиною не дуже розумною, не самою грамотною, саме з цієї причини він і потрапив в таку ситуацію і розстався навіть з тими грошима, які у нього були.
Щастя неможливо виміряти грошима. Гарне здоров’я і самопочуття теж аж ніяк ними не вимірюються. Але і розум неможливо купити за гроші. Останнє особливо вірно, коли ми аналізуємо твір «Сто тисяч». Його головний герой був позбавлений критичного мислення, не розумів, що його просто обманюють, а тому він і втратив всі свої гроші. Розум і критичне мислення неможливо купити за гроші, так і виміряти в них не можна. Більш того, їх необхідно підтримувати в здоровому стані, щоб не втратити.
1. Міжусобна боротьба синів Святослава
Після смерті в 972 р. князя Святослава I князівство було поділено між його синами на три частини. На Київському столі сидів Ярополк, у Древлянській землі – Олег, в Новгороді – Володимир. Між ними згодом розгорілася міжусобна війна. Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де набрав з Добринею варязьке наймане військо і повернувшись 978 року до Новгорода, почав війну проти київського князя. Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Таким способом було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня, залякавши заколотом киян. У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю, Володимир взяв у наложниці. За літописом Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з найранішим Житієм Володимира монаха Якова («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 978 р.
2. Князювання Володимира Великого (980–1015 рр.)
В період правління Володимира Великого закінчилось формування території Київської Русі. Він повернув захоплені поляками західні землі хорватів і дулібів. В цьому регіоні князь заснував нове велике місто – Володимир Волинський. Була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і в’ятичів. Київська Русь за Володимира перетворилася на найбільшу європейську державу. Її кордони простягалися від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного й Азовського морів. Найбільшим здобутком Володимира Великого було введення християнства, як державної релігії у 988 р. Хрещенню Русі передували такі події. Візантійський імператор звернувся до Володимира за військовою допомогою, щоб придушити збройний заколот в імперії. Володимир погодився за умови, що імператор віддасть йому за жінку свою сестру Ганну. Посвоячення з імператорською династією було в той час надзвичайно почесним. Візантійський уряд висунув зустрічну вимогу: царівна вийде заміж лише за християнина. У 988 р. Володимир і його дружинники охрестились. Літописець повідомляє, що сталося це в захопленому Володимиром Корсуні (Херсонесі). Тут же відбулись заручини з візантійською царівною. Згодом Володимир охрестив киян у р. Дніпрі.
Запровадження християнства мало величезне значення для подальшого розвитку країни.
По-перше, значно зріс міжнародний авторитет Київської Русі, покращились стосунки з іншими європейськими країнами, більшість з яких вже прийняли християнство.
По-друге, християнство, як єдина державна релігія об’єднувала населення Київської Русі; зміцнився авторитет київського князя.
По-третє, запровадження християнства дало поштовх для розвитку культури.
По-четверте, одруження Володимира Великого з сестрою імператора закріплювало право верховної князівської влади в Київській Русі за родом Рюриковичів.