Зачарувавши поглядом коли дивляться один на одного!
В. Пів-Ялти, Люкс-секунда, Вакуум-камера, Розрив-трава.
Б. Книжково-журнальний, кисло-гіркий, клавішно-струнний
Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус
<span>1. Правду кажи вчасно і невчасно. 2. Нога, що поспішає, неодмінно спіткнеться. 3. Солома біля вогню лежатиме недовго. 4. Нерідко смішний початок сльозами закінчується.</span>
1. Без каши обід - сирота. 2. У полі пашня - як лава. 3. Вода - не кума. 4. Час - найліпший лікар. 5. Огонь і вода - то добро і біда. 6. Каша - то мати наша. 7. Ніч ночувати - не вік горювати. 8. Тиха вода - глибока. 9. Без діла жить - тільки небо коптить. 10. Ситий голодному - не товариш.